Аналіз вірша Пушкіна «На пагорбах Грузії лежить нічна імла»

У 1829 році Пушник видає з-під свого пера чудову віршовану роботу «На пагорбах Грузії лежить нічна імла…». Саме подорож в Закавказзі наштовхнуло його на написання даного вірша.

Жанр вірша – елегія.

Під час написання роботи, Пушкін був окрилений любовними почуттями до Наталі Гончарової. Але, надії на їх союз у поета не було.

Вірш відкриває перед нами – читачами любовні почуття. Тема кохання дуже навіть властива більшості елегій. Краси і прекрасні пейзажі навколишнього краю допомагають автору створити романтичний, ніжне настрій вірша.

Картини навколишньої природи змінюються в кожному чотиривірш. У першому з них говориться про високі пагорби і гори. Друге чотиривірш описує рівнинну річку. Третє чотиривірш висловлює найпотаємніші почуття героя. Вони такі ж протилежні – і смуток і легкість. На душі у автора одночасно і сумно і легко. Печаль, яка огорнула його серце, світла. Печаль – це ясний образ коханої.

Пушкін вводить в вірш авторське «ти». Він не називає імені коханої.

Наступні чотиривірші наповнюються схвильованої інтонацією, і ми розуміємо, що спокій автора замінюється збудженими емоціями.

Пушкін пише про те, що від такої любові горить і палає його серце. І це прекрасно. Адже потреба любові робить наші серця щасливіше і світліше.

Посилання на основну публікацію