Аналіз вірша Пушкіна «До Чаадаєва»

Чаадаєв був старшим другом Пушкіна, але різниця в літах не завадила їм створити справжні і міцні дружні відносини. У той час, коли молодий Пушкін був ще юним ліцеїстом, Чаадаєв вже закінчив вищий навчальний заклад.

Автор вірша дуже дорожив такий дружбою з Чаадаєв, він називав його великим діячем.

У перших рядках вірша Пушкін говорить і мирному і тихе щастя. Про таке спокій мріє кожна людина. Але, надії на щастя розсіюються. Їм на зміну приходить безправ’я і політичні гноблення. Автор порівнює тихе щастя з ранковим туманом. Воно розсіялася і назад вже не повернеться.

У другому чотиривірш виникають два образи – вітчизна і фатальна влада. І як вони зіставляються. Вітчизна, рідна земля знаходиться під важким гнітом фатальний і торжествуючої влади. І ця влада з кожним разом все сильніше і сильніше втоптує людей в бруд, обмежує їхні права, створює кріпосне рабство.

Просування епітети абсолютно по-різному характеризують ці два образи. Батьківщину Пушкін прозивали вітчизною – чимось рідним і близьким серцю. А влада характеризує епітетом «фатальна», тобто запекла і абсолютно нелюдська.

> У наступних рядках Пушкін зауважує, що не тільки в його душі, а й в душах багатьох людей все ще мерехтить вогник надії на волі і вольності. Як їх досягти – шляхом революції і боротьби. І його віршовані рядки – це своєрідний заклик.

Останні рядки чотиривірші говорять про те, що все таки, Росія прокинеться від сну. Справжні патріотичні ідеї зможуть влаштувати революційну боротьбу і скинути самодержавство.

Особливістю даної творчої роботи є двозначне звернення Пушкіна до Чаадаєву. Спочатку він кличе його як «друга» – справжнього і вірного. Потім, він звертається до нього, як до «товариша», тобто до тієї людини, який також візьме участь в боротьбі за свободу.

Жанр цього вірша – послання. Це досить частий прийом, який Пушкін використовував в безлічі своїх робіт. Це послання розраховане не тільки на Чаадаєва, а й на широке коло однодумців. Воно повинно пробудити в інших бажання йти в боротьбу, за таку бажану свободу.

Посилання на основну публікацію