Аналіз вірша “Озеро Чад” Гумільова

Твір відноситься до любовної лірики поета і написано в жанрі елегії в стильовому вираженні любовного сонета.

Відмінною особливістю вірші є його розповідь, яке ведеться від імені жіночого образу ліричної героїні, при цьому сюжетна лінія твору відтворюється в сумних, сумних мотиви.

Основна тема вірша являє собою зображення сумної жіночої долі, описаної на прикладі представниці східного світу, африканки, яка характеризується величністю, заснованої на незвичайних народних звичаях, етнічних мотивах, що відрізняються від європейського менталітету.

Композиційна структура твору складається з двох частин, перша з яких розповідає про закоханість жінки до чоловіка, що є європейцем, і зображує чоловіка в якості спокусника, підлеглого жительці таємничого африканського континенту. Друга ж частина прямо протилежна першій, оскільки чоловік стає грубим поневолювачем закоханої в нього жінки, втративши до неї усілякий інтерес.

Як засоби художньої виразності у вірші застосовуються численні метафори, що зображують загадковість і велич східного світу, в яких за допомогою польоту поетичної фантазії автора відбувається змішання реального і божественного, фантазійного світів. Використання опису африканського озера, рабів, гір, баобабів поєднується зі згадуванням жіночих жриць і божественних створінь.

Вірш піднімає актуальну проблему любовних взаємин між чоловіком і жінкою, які перебувають в різних класових і національних станах, в яких почуття охопила пристрасть і швидкоплинного захоплення штовхають людину на безрозсудні вчинки, не замислюючись про їх жахливих і сумні наслідки.

На прикладі образу ліричної героїні поет демонструє біль, відчай і розчарування жінки, яка пережила зраду коханої людини, який кинув її після остигнула пристрасті в рабство в чужій країні, де вона змушена для виживання торгувати власним тілом. Героїня мучиться не тільки з озлобленістю, брудом принижень і хаосом світу, в якому опинилася, але і майбутньою зустріччю з кинутим чоловіком, яка відбудеться на небесах і є для жінки найстрашнішим покаранням.

Вірш передає авторський задум про необхідність усвідомлення людиною власних вчинків.

Посилання на основну публікацію