Аналіз вірша Некрасова “Забуте село”

Вірш Некрасова «Забуте село» не залишить жодного читача байдужим, тому як піднімає вона соціальну тему – проблему байдужості влади. Ця тема буде актуально завжди, адже ідеальна держава, де панує рівність – утопія.

Основна тема вірша, безпосередньо, несправедливість. У сюжеті фігурує кілька дійових осіб – це бабуся Ненила, Наташа і її коханий Гнат. Всі вони стають жертвами неправомірної поведінки поміщиків, які вважають, що селяни – це робітничий клас, якому не дозволено мати якісь інтереси, бажання і потреби. Панові все одно на їхнє життя, добробут і здоров’я. Він зацікавлений виключно у власному благополуччі. Управитель села робить все, що йому заманеться, єдина його мета – отримання прибутку.

Селяни ж у вірші постають як досить довірливий і недалекий народ. Вони сліпо вірять в те, що варто чекати допомоги від поміщиків, які не залишать їх і будуть щиро зацікавлені в тому, щоб їх проблеми були вирішені.

Кожна строфа є невелике оповідання про жителя села. З кожним рядком вірш все більше пронизує болем і розчаруванням.

Автор з великою любов’ю і трепетом ставиться до селян. Він ніби зсередини висвітлює цю проблему, з співчуттям і жалем розповідаючи читачеві про ошуканих мешканців «забутого села».

Вірш написаний у своєрідній формі. Вірш чимось нагадує протяжну тужливу пісню.

Вірш Некрасова залишає досить сумне відчуття після прочитання. Читаючи його, немов мимоволі стаєш учасником цієї незаслуженої людської несправедливості. Селяни були абсолютно безпорадні, їм нікуди було звернутися за допомогою. Єдине, що залишалося робити в цій ситуації – покірно чекати, а це, мабуть, найогидніше і виснажливе заняття. Адже це питання і зараз стоїть досить гостро. Так, зараз давно не той лад, про який оповідає Некрасов, але хіба в глухих селах і провінціях немає таких же людей, приречених на байдужість і байдужість з боку влади?

Посилання на основну публікацію