Аналіз вірша “Надривається серце від муки” Некрасова

Основною темою твору є емоційний стан ліричного героя, передає авторське настрій про безрадісних враження повсякденного людського життя, воскрешати лише при зустрічі з природою.

Жанрова своєрідність вірша полягає в зображенні ліричної картинки у вигляді філософської елегії, в якій викладаються міркування поета про насадженні в сучасному світі злоби і негативу.

Композиційна структура вірша підрозділяється на два ідейних розділу, що складаються з прологу і епілогу, між якими розкривається основний ліричний дію.

Твір створюється при застосуванні в якості літературного розміру тристопного анапеста, а також поетом використовується перехресна римування жіночих і чоловічих рим.

Головним предметом змісту вірша поет представляє опис природної гармонії, яка має привабливістю і неповторністю, яка зображується без застосування метафори і символів, але при цьому основна образно-смислове навантаження покладається на численні епітети і порівняння, які розкривають хвилюючу поета тему болісних людських страждань в постійному відчайдушному пошуку спокою на тлі прокидається весняного природного пейзажу.

Описане страждає настрій ліричного героя, який відчуває внутрішній душевний конфлікт, не відповідає природної гармонії, що панує в весняному повітрі. Цим протиставленням поет підкреслює недосконалість ліричного героя і безтурботне від проблем природну сутність.

Весняні образи описуються поетом в повному колірній гамі, що передає їх притуплювала вплив на навколишню природу і на ліричного героя, яку власну біль, тривогу і переживання заспокоює допомогою соковитих запахів, мелодійних звуків весняної картинки, на час забуваючи в любові до природи.

Ключовий мотив душевного розладу ліричного героя звучить на всьому протязі оповідання вірші, незважаючи на вплив сил природного чарівності. Поет передає стану людини у важкі моменти душевних хвилювань, в які героя охоплює бажання набуття спокою, спокою, забуття, повного відсторонення від власних болісних переживань.

В описі весняних образів присутні почуття свободи і повноти життя, що передаються майстерно використав поетом нагромадженням іменників, які обрушившись на читача, відтворюють чудное змішане звучання у вигляді балакучої хвилі, веселого іржання лошати, солов’їної мотиву і розмаїтого пищання маленьких шпаченята.

Смисловий зміст вірша задається поетів в першому чотиривірші, яке потім переходить в свіже, наповнене правдою життя, опис природного пейзажу, що виражає ліричні почуття.

Авторський задум підкреслюється відчуттям надії на швидке настання кращого, як це і відбувається в природі, коли слідом за холодної, похмурої взимку настає тепла і ласкава весна.

Посилання на основну публікацію