Аналіз вірша Лермонтова «Валерик»

Одним з дитячих бажань Михайла Лермонтова було бажання зробити подвиг. Він навіть вважав, що був народжений дуже пізно, адже пропустив Вітчизняну війну 1812 року. Швидше за все, слідуючи за дитячою мрією, він вступив в кавалерійську школу юнкерів і в 1832 році отримав звання корнета, після чого був приписаний до гвардійському полку. Перший бойовий досвід молодий поет отримав, борючись біля річки Валерик, коли був засланий на Кавказ вдруге. Саме ця битва стала основою вірша «Валерик», яке поет написав в 1840 році.

Даний твір можна розділити на три частини. Перша з яких, адресована Варварі Лопухиной, і являє собою любовний лист. До Варварі поет все своє життя відчував любовні почуття. Але вчитуючись в рядки вірша, помічаєш, що «лист» зовсім не схоже на любовне, воно позбавлене будь-якої романтики, вираження ніжних почуттів. Поет намагається розвіяти думки про закоханість. Він пише, що тепер між ним і Варварою більше немає прихильності. Побачивши жах війни, Лермонтов говорить, що захоплення Лопухиной є дитячістю. Що тепер, він далекий від цих світських забав і «грати» в любов тепер не хоче, та й не має жодного морального права.

Тепер Лермонтов розділив своє життя на ту, що була до бою, і ту, що є тепер. Світ, де заправляє світська мішура, бали і свята він протиставив світу, де панує смерть і хаос. Але все ж, поет не хоче бути ініціатором розриву з Варварою Лопухиной. У вірші він намагається показати себе не з найкращого боку, щоб здатися дивним і щоб Варвара, прочитавши ці рядки, сама стала ініціатором припинення відносин з поетом.

У другій частині вірша Лермонтов дав волю своїм почуттям, описавши битву біля річки Валерик. Тут він описує весь трагізм війни. Саме таким описом, поет показує різницю між двома світами. В одному з яких бідою є відсутність уваги кавалера на балу, а в іншому – загибель людей за примарні ідеали.

Третя частина «Валерика» знову присвячена спілкуванню з коханою Варварою Лопухиной. Поет намагається знову не видати своїх теплих почуттів до дівчини. Лермонтов, апелюючи до Варвари, немов звинувачує її і все вище суспільство в не розуміння трагізму війни. Поет каже, що для них поїздки на Кавказ, в місця проведення боїв, є лише світської забавою.

Лермонтов, знаючи ціну таких подорожей, розуміє, що смерть солдатів на полі бою нікому не потрібна, що їх подвиги забудуть і не оцінять.

Посилання на основну публікацію