Аналіз вірша Лермонтова «Ангел»

У досить ранньому віці, Михайло Лермонтов створює прекрасний вірш «Ангел». Воно було написано шістнадцятирічним хлопчиком, який згадував чудову колискову пісню у виконанні своєї мами, і надихався на створення римованих рядків.

Дана робота складається з чотирьох чотиривіршів. Читач може спостерігати за історією про те, як ангел несе душу ще не народженої дитини, який ось-ось повинен з’явитися на світло. Ангел розповідає немовляті, як чудова і прекрасна життя.

Однак після народження малюк розуміє, що все не так вже й чудово. Він стикається з різними перешкодами, відчуває біль і печаль, проливає сльози і сумує. Але, незважаючи на це, в його душі назавжди залишилися нотки тієї пісні, яку виконував ангел.

Дана віршована робота надзвичайно мелодійна, легка. І все це досягається завдяки таланту автора, його вмінню поєднувати правильні слова, складати їх в м’які рими і чотиривірші.

У рядках вірша «Ангел» читач спостерігає за виразним протиставленням життя земного і небесного. І ці дві грані можуть перетинатися тільки під час народження і смерті людини.

Якщо вивчити роботу поета з філософської сторони, то можна сміливо називати Михайла Юрійовича ідеалістом. Він невпинно вірить, що людина протягом свого життя спокутує гріхи шляхом страждань, а потім вже, після очищення, його душа відправляється в рай. І протягом усього життя, кожен з нас ненав’язливо чує, відчуває ту пісню ангела, яка звучала при народженні, яка була напутнім словом на чесне життя, яка повинна протікати в рамках законів Божих.

Цікавий і той факт, що віршовану роботу очолює слово «небо», а завершується останнім чотиривірш словом «земля». Так і в житті, душу людини приносить ангел, який спускається з небес, який наділений божественними силами. А, в кінці життя, людини приймає земля. Але, Лермонтов неодноразово відзначає, що не варто боятися смерті, сумувати про завершення свого життя. Цей процес неминучий. А ось душа живе вічно!

Посилання на основну публікацію