Аналіз вірша Гумільова «Жираф»

Миколи Гумільова можна віднести до тих людей, які були абсолютно непередбачувані. Сам автор часто помічав той факт, що подорожі і мандрівки захоплюють його набагато більше, ніж література і поезія. Тому, ця людина дуже часто перебував за кордоном, в чужих, екзотичних країнах. На батьківщині він проводив один, два місяці і знову вирушав на зустріч зі своєю долею. Кожна поїздка була дуже важлива для автора, адже вона приносила багато нових, незабутніх вражень, який пізніше, Гумільов передавав в віршованих формах.

Після візиту в Африку, в 1907 році з’являється творча робота «Жираф». Саме в тексті цього вірша автор описує таємничий куточок, який так схожий на справжній рай, тільки на землі. Зелений оазис, найчистіша вода в озері, по березі якого бродить дивовижний звір – жираф.

Тварина викликає у Гумільова справжній, щирий захват. Поет захоплюється свободою і незалежністю даного створення. Романтична натура автора перетворює незвідані і віддалені місця в справжні казкові долини. Саме в них живуть такі незвичайні тварини, як жирафи. Він називає їх міфічними істотами, забарвлення яких так нагадує вітрила кораблів.

Особливе сприйняття оточуючих екзотичних долин створює в думках Гумільова таємничі образи, місця, про які він хоче розповісти читачам. Він уявляє собі розчарування людей, адже вони не можуть побачити красот і казкових явищ, які так яскраво і емоційно описані в «Жирафі». Росія тішить своїх мешканців лише похмурими туманами і проливними дощами. На її землях так складно знайти такий райський, прекрасний куточок, в якому тихо, затишно і комфортно.

У процесі опису дивовижних і казкових місць, автор розуміє, що більшість з них – це всього лише ілюзія, вигадка уяви. Від своїх душевних переживань і життєвих тягот неможливо сховатися навіть у такому райському куточку. Але, Микола Гумільов не опускає руки. Він все-таки намагається повірити в справжній рай, який є і буде завжди. Поет намагається заповнити всі свої думки красивою мрією, від якої на душі стає радісно і приємно. Він намагається передати цю радість і близькій людині, щоб хоч на мить, прогнати смуток і сірість в серцях.

Саме жираф залишається в пам’яті тим міфічним створінням, яке живе в райському місці, повному загадок і таємниць. Тільки ось для автора місця в прекрасному куточку землі так і не знайшлося!

Посилання на основну публікацію