Аналіз вірша Гіппіус «Білий одяг»

Поетичний дебют Гіппіус, що відбувся в журналі «Північний вісник», де були опубліковані два вірші – «Пісня» і «Присвята», вийшов яскравим і наробив багато шуму в літературному світі. Лірику Зінаїда Миколаївна вважала річчю глибоко інтимного, яка робиться себе. Поезію взагалі і віршування зокрема вона називала однією з форм, яку в людській душі приймає молитва. Таке ставлення до творчості викликало чимало нарікань із боку критиків-сучасників. «Молитовний» характер лірики ставився ними Гіппіус в провину. На їхню думку, Зінаїда Миколаївна, що використовувалася до Господа з використанням імен Третій, Невидимий, Він, встановлювала з Всевишнім відносини прямі, рівні, блюзнірські. Перша поетична збірка «декадентської мадонни», що отримав назву «Збори віршів (1889 – 1903 рр.)», Побачив світ у видавництві «Скорпіон» в 1904 році. До нього увійшло твір «Білий одяг», написане в дусі релігійної оди.

До вірша поданий епіграф, який представляє собою цитату з Одкровення Іоанна Богослова. У деяких тлумаченнях Апокаліпсису перемагає сприймається як збірного образу для християнських святих і праведників. Ці люди змогли виконати всі настанови і подолати спокуси, про які сказано в текстах Послань семи церквам. Є ще одна поширена трактування. Відповідно до неї, ті, хто переможуть світ своєю вірою в Слово Боже, будуть жити вічно. Білі одягу в цьому контексті уособлюють перемогу в духовній сутичці з ворогами Господа.

У релігійної оді Гіппіус звертається до Бога безпосередньо, що обумовлено вищеназваної «молитовний». При цьому поетеса вживає три імені – Він, Той, Хто створив і Господь. Характерні для лірики Зінаїди Миколаївни наступні рядки:
Але перемогти – Його перемогою –
Хочу останнім страждання.
Для Гіппіус страждання – це шлях до Бога, рух у напрямку до створення і збереження душі. Господа вона прирівнювала до абсолютної свободи. Тому в одному з ранніх віршів з’явився рядок: «… Але люблю я себе, як Бога …». Таким чином поетеса проголошувала любов людини до себе як суті, вільному від смерті і долі, від світу і інших людей. У цій тезі криється четвірка ключових тем усієї творчості Гіппіус: любов і смерть, людина і Бог. Навколо квартету мотивів концентрується поезія Зінаїди Миколаївни, що відображає її суть ідейних пошуків.

Посилання на основну публікацію