Аналіз вірша Фета «Пахуща ніч, благодатна ніч …»

До нічної пори Фет відчував особливі почуття. Безліч прекрасних пейзажних віршів присвятив їй поет. У деяких з них є рядки, що пояснюють любов Афанасія Афанасійовича до темного часу доби. В одному з творів ліричний герой зізнається, що «вночі якось вільніше дихати мені». В іншому говорить: «Кожне почуття буває зрозуміліше мені вночі …». У ліриці Фета ніч не асоціюється з чимось страшним, трагічним. З настанням темряви людина отримує можливість долучитися до таємниць буття, почати жити повним життям, гостріше відчути красу навколишнього світу, його серце наповнюється любов’ю.

Картина ночі, виконана в імпресіоністичній стилі, постає перед читачами в вірші «Пахуща ніч, благодатна ніч …», написаному в 1887 році. Прагнучи якомога повніше представити внутрішній світ ліричного героя, Фет створює низку яскравих образів за допомогою оригінальних засобів художньої образотворчості. Образи ці не вимагають розгорнутого тлумачення. Їх необхідно сприймати, немов окремі звуки, що створюють єдине музичний твір. Для Афанасія Афанасійовича головне – передати настрій, швидкоплинні емоції, що виникають при спогляданні навколишнього пейзажу.

Відчуття і переживання ліричного героя розкриваються через опис картини світобудови. Не випадково Фет використовує велику кількість порівнянь. Вони покликані не просто прикрашати текст і робити його більш виразним. З їх допомогою демонструється глибинний зв’язок між недужих (хворий, що відчуває нездужання) душею героя і станом природи. Подібні зіставлення в літературознавстві іноді називають порівняннями-метафорами. Зустрічаються вони не тільки в творчості Фета, але також в ліриці Тютчева, у символістів та інших авторів нового часу.

У першій строфі вірша «Пахуща ніч, благодатна ніч …» використовується цікавий оксюморон: «… в промовистим так ясно тиші». Нічну тишу поет сприймав як необхідне і чи не найважливіша умова для осягнення глибинних законів світобудови. Крім того, вона дарує можливість відчути причетність космосу, в деякому сенсі злитися з нескінченної і багатовікової Всесвіту. При цьому тиша в вірші Фета не абсолютна. Ніч наповнена різними звуками – «пестливо шепочуть струменя», «все горить і дзвенить заодно». Здається, що саме земні почуття, в першу чергу, любов, не дозволяють ліричному героєві повністю розчинитися в ночі і пізнати таємниці буття.

Посилання на основну публікацію