Аналіз вірша Фета «Буря»

«Вечірні вогні» – підсумковий збірник Фета. Перше видання його побачило світ в 1883 році. Потім поет опублікував ще три випуски. Остання книга вийшла за рік до смерті Афанасія Афанасійовича. Знаменитий критик і філософ Микола Страхов назвав «Вечірні вогні» чистої поезією. Він зазначив, що домішки прози немає ні в думках, ні в образах, ні в звуках. При цьому широким масам сучасників Фета творчість його було не знайоме. Багато критики відгукувалися про твори поета негативно, іноді навіть використовуючи відверто знущальний тон. Головними ворогами Панаса Опанасовича стали ті, хто вважав, що мистецтво неодмінно має торкатися проблеми суспільства, політики, допомагати простому народу знайти краще життя. Природно, Фет подібних думок не поділяв. Більшу частину його віршів можна віднести до «чистого мистецтва».

«Буря» – твір зі збірки «Вечірні вогні», датоване 1854 роком. Воно входить в невеликий цикл «Море», що складається з тринадцяти віршів. Багато з них написані під враженням від подорожі до Італії. Головна відмінна риса творів циклу – їх дивовижна мальовничість. Вірші Фета мають повне право називатися маринами в тому значенні слова, в якому вживають його по відношенню до художників. Ключовий герой циклу – море, а не людина. Вісім віршів – це чисті пейзажі. До них відноситься і «Буря». Йому передує «На кораблі», в якому даються філософські міркування ліричного героя на тему життя і смерті. Душею він підноситься вгору, прагне до вічності. У цьому контексті «Буря» – своєрідне повернення назад, спуск з небес на землю. Вірш починається з двох пропозицій, які налаштовують читачів на опис умиротворено пейзажу. Вже у другому рядку ситуація кардинально змінюється. Фет переходить до зображення стихії. Елементи пейзажу він наділяє людськими рисами: зле море, дратівливий бурун. Дуже точно підібрані поетом дієслова: піна плеще, вітер свежеет. У фіналі вірша виникає образ морського бога – всесильного і невблаганного. Тут мається на увазі або давньогрецький Посейдон, або давньоримський Нептун.

За «Бурею» слід твір «Після бурі», в якому Фет малює перед читачами картину заспокоєння і відпочинку природи, настання в ній рівноваги і гармонії, пробудження всього сущого.

Посилання на основну публікацію