Аналіз вірша Блока «Росія»

Революційні події, які прокотилися по території всієї Росії, були прийняті Блоком, як вимушене, позитивне явище, яке мало повалити стару владу і встановити новий режим. Але, все пройшло не так гладко, як мріяв поет. Після жовтневої революції більшість авторів і письменників покинули територію Росії. Але, Блок не пішов за їхнім прикладом. Він залишився на Батьківщині. І не тому, що його можна віднести до числа патріотів. Просто він свято вірив у силу і могутність своєї країни, в те, що вона повстане з-під попелу.

Вірш «Росія» було написано автором до початку революційних подій. Але, текст віршованих рядків був пророчим. Всі ті ідеї, про які писав автор, залишилися з ним до самого кінця, до смерті. Блок говорив про те, що, незважаючи на зміну влади, і політичного ладу, в Росії залишаться працьовиті і сильні люди.

Автор не облагороджує Росію в очах читачів. Він неодноразово зауважує, що вона залишається на одному і тому ж місці, порівнюючи її з країнами зарубіжжя. Блок пише про старих возах, які давно пошарпані. Автор говорить про жебраків і похмурих людей, які просто замучені бідністю. Все, заради чого вони живуть – це пожива для себе і своєї сім’ї. Але, в такий тяжкий час Блок абсолютно не шкодує Росію. Він пише про те, що потрібно відважно нести хрест долі, адже від нього не сховатися.

Поет порівнює свою батьківщину з образом жінки, яка неодноразово була ображена, але, витримала всі життєві потрясіння. Блок бачить особливість Росії в тому, що вона пережила вже чимало катаклізмів, і все завдяки своїй монументальності. Традиції і усталені століттями настрої не так то легко скинути. Звичайно, автор вірша розуміє, що наближається революція не пройде повз його рідної землі. Цього разу відбудуться колосальні зміни, які потрясуть Росію. Він хоче вірити в те, що все закінчиться добре – настане справедливість і рівноправ’я. Але, після цього, сам же насміхалися над такою думкою, вважаючи її утопічною.

У наші дні, прочитавши вірш «Росія», я розумію, що багато в чому Блок мав рацію. Цивілізація за прикладом Заходу – це всього лише ілюзія. Глибинки і околиці Росії залишилися такими ж бідними і жебраками. У них щодня рухається стара колісниця, з обшарпаними полозами. Але, не дивлячись на це, країна йде вперед великими кроками, які не дивлячись на труднощі.

Посилання на основну публікацію