Аналіз вірша Берггольца «Блокадна ластівка»

8 вересня 1941 року почалася блокада Ленінграда – відкрилася найстрашніша сторінка в історії Північної столиці. В оточеному німцями і їх союзниками місті не було достатніх запасів продовольства і палива. Єдиною можливістю доставити щось опинилися в облозі людям залишалося Ладозьке озеро, нерідко обстрілювали ворогом. Відомо, що Гітлер мав намір стерти Ленінград з лиця землі. Крім того, фюрера зовсім не цікавило збереження життів мирного населення. Найбільш важкою для блокадників стала зима 1941-42. Кількість померлих від голоду, холоду, хвороб обчислювалася десятками тисяч. Навесні 1942 року фашисти оголосили, що до обложеного Ленінграда навіть птах не може пролетіти. У відповідь багато жителів міста стали носити на грудях спеціальний жетон. Він представляв собою ластівку, яка несе в дзьобі лист, і означав очікування доброї вістки з великої землі. Про нього розповідається в проникливому вірші Ольги Федорівни Берггольц «Блокадна ластівка», написаному в 1945 році.

Про будні обложеного Ленінграда поетеса знала не з чуток. Вона не покинула місто після початку Великої Вітчизняної війни. У серпні 1941 року стала працювати на радіо, практично щодня звертаючись до жителів Північної столиці і закликаючи їх мужньо зустрічати негаразди і позбавлення. У січні 1942 року від голоду помер її чоловік, через пару місяців з міста вислали батька Ольги Федорівни, який відмовився стати інформатором. У цей період Берггольц створює свої кращі твори, присвячені блокаді, – «Ленінградська поема» і «Лютневий щоденник». До речі, саме перу поетеси належить стала крилатою фраза: «Ніхто не забутий і ніщо не забуте».

У вірші «Блокадна ластівка» лірична героїня згадує весну 1942 року, символом якої стала маленька ластівка з жерсті. Жетон – реакція ленінградців на те, що в їх місто здатні долітати тільки птаство, літаки. Цей знак, народжений серед народу, а не спущений зверху, – велика цінність для жителів оточеного ворогами Ленінграда. Друга частина вірша переносить читачів на кілька років вперед – блокада прорвана, побут потихеньку починає налагоджуватися. Ось тільки героїні твору здається, що найбажаніше лист вона так і не отримала, – невідомо, хто його написав, коли і з якого приводу. Цей лист – немов уособлення тих психологічних травм, тих втрат, які принесла блокадників війна і які їм не судилося забути.

Посилання на основну публікацію