Аналіз вірша Бальмонта «Білий лебідь»

Кожна людина час від часу звертається до символів, які допомагають йому не тільки більш чітко сформулювати свої думки, але і провести паралель між різними явищами. Костянтин Бальмонт як один з найяскравіших представників символізму досить часто вдавався до прийому, який давав йому можливість за допомогою образів передати свої почуття і настрої.

Одним із знакових творів цього поета є вірш «Білий лебідь», написане в 1897 році. Це був період, коли Костянтин Бальмонт ще тільки відкривав для себе світ символізму і намагався визначити для себе його основні принципи. У результаті народився образ білого лебедя, який в розумінні автора повинен асоціюватися не тільки з душевною чистотою і безтурботністю, але і з бездоганною красою. У його вірші «безтурботно-сріблястий» лебідь ототожнює по-справжньому щасливої людини, який живе в гармонії і з самим собою, і з навколишнім світом. Звичайно, йому доводиться стикатися з непривабливою дійсністю, проте ставлення до неї залишається зваженим і філософськи-байдужим.

Крім лебедя-людини у вірші присутня ще кілька важливих образів, одним з яких є «глиб німа», яка асоціюється у автора з потойбічним світом – місцем, де життя трансформується і втрачає свій первісний зміст. Йому Бальмонт протиставляє «безодню повітря і світла», які є символом життя земного, реального. Білий лебідь, як і кожен з нас, знаходиться між двох світів. Він може зануритися на дно водойми або ж злетіти в небо. Однак якщо у звичайної людини подібний вибір завжди викликає труднощі, то для того, хто досяг вищої гармонії, не існує страху ні перед реальністю, ні перед загробного життям. І саме це, на думку поета, надає його герою особливу внутрішню силу і красу, яка виражається в плавності рухів і «ніжності безпристрасно».

Правда, лише в останньому чотиривірші Бальмонт розкриває головну інтригу твору, вказуючи читачам на те, що всі ці якості можуть належати аж ніяк не чоловікам, а жінкам які в силу особливостей свого характеру вміють створювати власні світи, чарівні у своїй красі. Саме тому у поета білий лебідь – це «привид жіночно-прекрасний» і недосяжний, символ досконалості і благородства.

Посилання на основну публікацію