Аналіз вірша Ахматової «Творчість»

Ще з малих років Анна Ахматова знала про те, що стане поетесою. Вона неодноразово мріяла про це. Крім того, дівчина постійно помічала різноманітні знаки, які наштовхували її на думки про поезію, про творчість.

До двадцяти двох років в арсеналі поетеси вже була збірка перших творчих робіт, який мав назву «Вечір». Він став справжньою сенсацією на літературній сцені того часу.

Окремою темою, про яку поетеса писала неохоче, була її власна оцінка творчості, процесу написання віршованих робіт. Лише один вірш, що вийшло з-під талановитої руки Ахматової, було присвячено цій темі. Його назва відповідала внутрішнім змістом – «Творчість».

Оточення поставилося досить недовірливо до сенсу даної роботи, адже в ній поетеса розкривала поняття творчості, як якесь містичне дійство. Ахматова пише про те, що її творчі роботи народжуються в своєрідному хаосі. В процесі написання віршів поетеса перебуває в круговороті дивних подій, дивних емоцій. Ще одну мить, і автор текстів виявиться в іншій реальності, за межами розуму. Однак крізь таку бурю починають вимальовуватися прекрасні віршовані рядки, які радують поетесу, дарують їй відчуття щастя і повноцінності. Такий момент відкриває для талановитої жінки саме ту тему, над якою вона зможе попрацювати найближчим часом.

Поетеса асоціює майбутнє творіння з могутнім, сильним звуком, на тлі якого інші шуми незначні. Тепер, навколишнє оточення абсолютно не заважає, не шкодить творчому процесу. Поступово, на папері народжуються перші м’які рими, які поєднуються один з одним, які перетворюються в даний вірш.

Потім, Ахматова вловлює темп написання своєї роботи, і наступні римовані рядки немов автоматично з’являються в її уяві. Весь цей процес написання творчих робіт поетеса і називає містичним. Жінка немов відчуває допомогти понад, немов хтось зверху диктує їй прекрасні рядки, а, вона просто викладає їх на білосніжну зошит.

Посилання на основну публікацію