Аналіз вірша Ахматової «Сіроокий король»

У творчості Анни Ахматової досить багато таємничих робіт, які так до кінця і не розгадані сучасниками. Однак самим загадковим можна назвати творіння, створене в 1910 році під назвою «Сіроокий король».

Літературні критики не змогли дізнатися, кому ж насправді була присвячена дана робота. На момент написання цього вірша, Ахматова була з головою занурена в сімейну, домашню обстановку. Не було ні одного чоловіка в даний проміжок часу, який міг бути схожим на сіроокого героя. Саме тому, склалася думка, що герой цього вірша – це чергова вигадка поетеси.

До того ж Ахматова щойно завершила весільну подорож по містах Європи. Швидше за все, образ лицаря народився в її уяві саме завдяки цьому.

Перед читачем вимальовуються два паралельні світи, які в один момент зіткнулися і об’єдналися.

Головний герой вірша гине на полюванні. І ця подія приносить величезний біль поетесі. Неймовірний контраст створює байдужість оточуючих, які ніяк не реагують на таку сумну подію.

Звістка про те, що трапилося повідомляє чоловік героїні. Однак він співчуває не своїй дружині, яка поранена звісткою до глибини душі, а вдові, яка тільки що втратила свого короля і вмить посивіла.

Такий таємний сенс віршованої роботи ще раз підкреслює досить холодні відносини між Ахматовою і її чоловіком Гумільовим. Справжня любов поетеси померла. Сіроокий король загинув. Такою творчою роботою Анна Ахматова говорить про те, що заміжній жінці, якій не вдалося побудувати особистого щастя, більше нічого шукати його на стороні і заводити таємні романи.

Хоча, крізь рядки читач бачить натяк на те, як сірі очі її дочки схожі на погляд загадкового сіроокого короля. Поетеса оплакує його смерть і цим ще більше руйнує свої сімейні відносини.

Посилання на основну публікацію