✅Аналіз твору Флобера «Пані Боварі»

У 1851 році Гюстав Флобер узявся за написання роману “Пані Боварі”. Довгих п’ять років автор працював над своїм твором. Робота просувалася важко, багато з написаного було викреслено. 1000 рукописних сторінок замінені більш лаконічними 500, і тоді творець заспокоївся і виніс свою працю на суд громадськості.

Вперше “Пані Боварі” з’являється в 1856 році на сторінках одного французького літературного журналу. Читач протягом 3 місяців переживає людську трагедію, яка відбувається в романі.

Після виходу в світ останніх рядків роману, вибухнув грандіозний скандал. Роман на думку критиків і читачів виявився “морально образливим”, внаслідок чого сам Флобер і головний редактор журналу були притягнуті до суду.

Пізніше учасники процесу були повністю виправдані, але таке скандальна поява роману принесло Флоберу величезний успіх і славу. Після виправдувального вироку твір вийшов у світ окремим виданням в лютому 1857 p року.

Дійсно, “Пані Боварі” стала революційним твором для свого часу. Цей психологічний роман, що описує звичайне буденне життя, став своєрідним новаторством в літературі 19 століття, що поклав початок новому напрямку – натуралізму. Саме Флобер затвердив роман як жанр, поряд з іншими, вже зарекомендували себе, літературними стилями.

В основу роману, імовірно, лягла справжня історія життя провінційного сімейства Деламар. Нічим не примітний лікар з Руана – став прообразом Шарля Боварі, а його молода, друга за рахунком дружина, Дельфіна Кутюр’є, описана в романі як Емма Боварі. Але сам Флобер, завжди відхрещувався від існування прототипів у реальному житті.

Історія, описувана в “Пані Боварі” – абсолютно пересічна, міщанська життя подружньої пари, в якій дружина, Емма Боварі, стає головною дійовою особою.

Саме через її душевні страждання, бажання і сподівання Флобер малює всю вульгарність життя провінційних буржуа, оголюючи таємницю їх душ.

У романі дуже мало дії, тільки дві недовгих любовних зв’язку, обплутані розпусною розбещеністю обивателів, так і сама смерть Емми від отруєння миш’яком. Ось основні події в творі. Все інше – думки та бажання головної героїні.

При чому, автор веде розповідь в такій манері, що ніде не видає своє ставлення до подій, навмисно прибираючи свої емоції та думки, залишаючи цю працю читачам.

У романі Флобер ретельно і з особливою ретельністю описує найменші подробиці, при цьому слова автора дуже лаконічні та точні, ясно висловлюють думки героїв.

Письменник зосереджується на самих пересічних особистостях в типових життєвих обставинах, правдиво зображуючи взаємозв’язку особистості та ситуацій, що відбуваються. Саме це і викликало у читачів хвилю критики та обурення, який привів до судових розглядів.

Головна героїня, яка проживає в болоті провінційного міщанства, намагається вибратися з нього будь-якими способами, але зробити цього їй не вдається. Вона сама зроблена з того ж тіста, що й навколишній її суспільство.

Це призводить її до великої людської трагедії, виходом з якої вона бачить тільки смерть. Сталося зіткнення сліпучої мрії з жорстокими реаліями життя.

Кінець роману, дуже анатомічно описує передсмертні муки Емми Боварі, вражають читача до глибини душі. Відчувається повна безвихідь, що відбувається. Але слідом, йде розповідь про те, що її чоловікові, нарешті, вручили орден Почесного легіону.

На цій іронічній ноті письменник завершує роман, ще раз підкреслюючи, що життя провінціалів – аморальна і бездуховна. Флобер розуміє сам, і хоче донести до читачів, які соціальні та політичні пороки суспільства того часу. Однак, у людей практично не залишилося віри, що такий стан речей можна змінити.

Посилання на основну публікацію