Аналіз трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

✅ Блискучий англійський драматург епохи Відродження Вільям Шекспір ​​подарував світові велику, але сумну п’єсу «Ромео і Джульєтта». Натхнення автор черпав з народних оповідей про двох італійських закоханих, чия історія закінчилася трагічно.

Шекспір ​​не був першим, хто художньо оформив відому романтичну легенду. Однак варіант англійського драматурга став найзнаменитішим.

Ключові моменти сюжету Шекспір ​​взяв з поеми Артура Брука «Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти».

Жанр цього твору визначається як трагедія відповідно до літературних канонів. Слід зазначити, що шекспірівські трагедії стали зразком для наслідування. Вони настільки сумні і захоплені, що завжди викликають у читачів бурю емоцій.

У п’єсі найбільш помітні два мотиви:

  • мотив ворожнечі;
  • любовний мотив.

У центрі подій два ворогуючих між собою клани:

  • Монтеккі;
  • Капулетті.

Їх неприязнь показана на всіх рівнях. Глави сімейств, їхні родичі та навіть слуги вступають в конфлікт при кожній зустрічі. Чому Монтеккі і Капулетті вороги? Їх непорозуміння почалося так давно, що точної причини вже ніхто не пам’ятає, але негатив по відношенню один до одного залишився.

В експозиції п’єси показане зіткнення слуг Монтеккі і Капулетті. Автор відразу нам показує, наскільки підсилений конфлікт цих родин. Так само спочатку ми дізнаємося про головних героїв. Ромео насолоджується своєю закоханістю в прекрасну Розалін. Він здається собі нещасливим романтиком. А Джульєтту, якій скоро виповниться 14 років, хочуть видати заміж.

Зав’язка сюжету відбувається в будинку Капулетті під час маскараду. Природно, Монтеккі там не очікували, але Ромео разом з товаришем пробираються на територію ворога з особистою метою. Ромео хоче побачити свою кохану Розалін, але зустрічає Джульєтту. Юнак одразу забуває про Розалін, розуміючи, що почуття до неї були лише його романтичним поривом. А почуття до Джульєтти повністю охоплюють молодого Монтеккі. Їх симпатія виявляється взаємною.

На маскараді відбувається і перший поцілунок закоханих.

Основні події містять:

  • розвиток відносин Ромео і Джульєтти, їх шлюб;
  • дуель Ромео і Тибальта;
  • вигнання Ромео;
  • допомога брата Лоренцо;
  • самогубство закоханих;
  • примирення кланів.

Кульмінація п’єси зображена в склепі, коли Ромео і Джульєтта по черзі позбавляють себе життя, думаючи, що втратили найдорожчу людину.

Розв’язка твору – це примирення сімейств, які нарешті усвідомлюють, до чого призвела їхня ворожнеча.

Основною ідеєю трагедії можна вважати затвердження нової моралі, яка була властива людям епохи Відродження. Головні герої визнають тільки силу своєї любові і не бояться вийти за рамки звичних традицій.

Юнак готовий відректися від свого імені заради коханої, вступає з нею в таємний шлюб. Джульєтта не прикидається скромницею, яка не кокетує, а чесно віддається своїм почуттям. Закохані люди виступають проти волі батьків, проти закостенілого суспільства.

Образи головних героїв розкриті всебічно і яскраво через їх:

  • монологи;
  • діалоги;
  • ремарки Шекспіра.

Ромео – молодий представник знатного роду Монтеккі. Попри свій юний вік, він розсудливий і чемний. У його величній поставі вгадувалося гарне виховання, а в його промовах – чудова освіта. Але, як і личить юнакам, він був романтиком і жадав великого кохання.

Джульєтта – юна спадкоємиця сімейства Капулетті. Вона ще по-дитячому наївна, але вже сильна духом. Джульєтта не грає в любов з Ромео, як роблять це кокетки, а щиро віддається своїм почуттям.

П’єса Шекспіра – сумна, але блискуча історія про перше кохання.

Посилання на основну публікацію