Аналіз «Повчання» Володимира Мономаха

«Повчання» Володимира Мономаха відноситься до давньоруської літератури XI-XII століть. Воно є зразком дидактичної художньої прози того часу.

Автор був не простою людиною, а князем, дії якого були спрямовані на розвиток Київської Русі. Крім філософських і релігійних міркувань, спрямованих навчити нащадків благим діянням, в творі є опис «праць» автора:

  • військові походи;
  • мирні договори;
  • полювання.

Ідея написати «Повчання» дітям у Володимира Мономаха виникло після неприємної зустрічі з послами братів. Вони хотіли заручитися його підтримкою в справі проти Ростиславича. Але князь відмовився їм сприяти, тому що був проти міжусобних чвар. За час його правління кількість міжусобиць зменшилася в багато разів. Князь задумав залишити після себе якийсь заповіт і зробив це в художній формі. Так він хотів, щоб його мудрі справи і рішення «проросли» в серцях дітей.

«Повчання» складається з таких частин:

  • вступу;
  • дидактичної частини;
  • практичних настанов;
  • опису праць;
  • заключної промови.

У вступі князь звертається до дітей з проханням не сміятися над його промовами, а прийняти їх до свого серця. Автор применшує свої заслуги, як було прийнято у багатьох письменників давньої Русі. Цей прийом називається самознищенням. Така скромність автора повинна була викликати прихильність читачів.

Дидактична складова починається з філософського міркування про божественну гармонію і про те, що люди повинні її берегти.

У практичних рекомендаціях князь описує своє уявлення про ідеального правителя. На його думку, князь повинен завжди піклуватися про благо своєї країни і про її мешканців. Поганий той князь – це той, хто думає тільки про наповнення князівської скарбниці.

Ідеальний князь думає не про себе, а про інших.

Володимир Мономах досить докладно описує свою працю. Він пише, що зробив вісімдесят три походи, уклав двадцять мирних договорів. Після цього він ділиться спогадами про полювання. Князь каже про себе, як про людину діяльну. Скрізь він намагався брати особисту участь: в битві або мирній події, або на полюванні. Адже найбільше він ненавидів лінь. Тому своїх дітей та інших нащадків він попереджав не лінуватися.

У заключній частині князь ще раз звертається до своїх дітей.

У творі дуже важливий образ автора, яким є Володимир Мономах. Він в «Повчанні» – приклад ідеального князя. Аналізуючи його слова, повчання, можна зрозуміти, якою він був людиною.

Яким же ми бачимо Володимира Мономаха? По-перше, це дуже освічена, начитана людина. У «Повчанні» є багато відсилань на інші книги того часу.

Автор – релігійна людина, адже в його настановах відчувається християнська мораль.

Князь був відомий і як затятий прихильник освіти. Ставлячи в приклад свого батька, який знав багато іноземних мов, він заохочував бажання молодих людей до навчання. Мономах вважав, що тільки освічені люди стануть двигуном для розвитку країни.

Володимир Мономах був хорошим стратегом і зробив багато успішних походів на половців. Однак він вважав, що зберегти мир – краще, ніж почати війну.

Найбільшим недоліком людей князь називав лінь. Цей порок заважає людині розвиватися, йти до своєї мрії.

Твір написано яскравим, але зрозумілим стилем. Афоризми і метафори – прикраса «Повчання».

Князь Володимир Мономах дає цінні поради дітям та іншим нащадкам. Автор закликає:

  • не лінуватися;
  • допомагати тим, хто просить;
  • не завдавати шкоди ні правим, ні винним;
  • не мати в серці і в розумі гордості;
  • поважати старших.
Посилання на основну публікацію