Аналіз поеми Блока «Дванадцять»

Олександр Блок написав свою поему «Дванадцять» на початку 1918 року. «Дванадцять» – це твір про революційні події, які проходили в Петрограді взимку 1917-1918 років. У цьому творі автор спробував донести до нас своє ставлення до тих подій.

Блок, як справжній поет, показав нам обидві сторони революційних подій. Це і «чорний вечір», який символізує кров, бруд, розруху, які принесли революційні події, і «білий сніг» – символ звільнення людини і побудова нового світу, нової надії в світле майбутнє.

Поема «Дванадцять» – це твір про боротьбу старого і нового світу. Дух боротьби пронизує кожен рядок, кожне слово твору. Так, уже з перших рядків твору ми відчуваємо боротьбу чорного неба і білого снігу. Ця боротьба проходила не тільки на вулицях революційного міста, а й в умах його жителів. Скрізь панував хаос, символом якого стала зимова хуртовина. Тут ми бачимо розтяжку про передачу влади Установчих зборів, там можна почути розмови про те, що Росія пропала.

І ось на тлі цієї розрухи і хаосу з’являються «дванадцять» солдат червоноармійців. Вони йдуть суворим кроком по вулицях міста і, здається, що ніщо не може стати у них на шляху. Блок не ідеалізує їх. Навпаки, солдати показані неохайними і грубими ( «в зубах цигарка, ухвалять картуз»). Крім того, в їх рядах був зрадник Ванька, який не поділяв ідей революції. Він забрав у свого товариша дівчину і розважався з нею в кабаках і ресторанах. І ось, випадкова зустріч Ваньки і Катьки з дванадцятьма виявилася фатальною. Петруха застрелив дівчину, а Ванька, завдяки щасливому випадку зумів піти від червоноармійців.

Петруха важко переживає смерть своєї коханої. Але вбивства немає прохання, він вирішує змити його кров’ю інших «буржуїв». В цьому і проявляється філософія дванадцяти. Вони, відчуваючи всю силу і міць революційного руху – «світового вихору» – готові йти на все, відстоюючи свою правду. Блок називає злобу дванадцяти святий, адже вони розуміють, на які муки себе засуджують, і розуміють, що потім легше не буде.

Виникає логічне запитання, що ж тоді керує дванадцятьма, якщо у них немає віри в світле майбутнє, немає надії? Блок відповідає на це питання наступними рядками: «Невгамовний не дрімає ворог!». Саме відчуття ворога і бажання боротьби з ним рухає дванадцятьма. Ідея боротьби стає головною для «нового світу». Немає світлого майбутнього оспіваного в ідеях революції, є тільки боротьба з ворогом до повного його знищення.

Також варто відзначити, що біблійні мотиви проходять через всю нитку поеми «Дванадцять». Образ Ісуса Христа символізує перетворення «російської душі». Дванадцять солдат-червоноармійців немов апостоли «нового світу». Вони йдуть за Христом, хоча не бачать його.

Потрібно сказати, що у Блоку було складне й суперечливе ставлення до Христа. Для офіційної цензури «дванадцять» були дійсно «апостолами нового часу», символами майбутнього, для Блоку все було старо. Можливо тому, Христос «очолював» це «переможну ходу». Сам же автор не дає відповідь на питання, ким же все-таки були дванадцять солдатів-червоноармійців – представники нового часу, нової формації або все ж вони були представниками «російського бунту, безглуздого і нещадного». Відповідь на це питання має дати кожен з нас.

Посилання на основну публікацію