Аналіз оповідання “Яма” Купріна

Повість Яма написана Купріним в 1909 році, доопрацьована в 1915. Купрін один з перших серед російських письменників зміг розкрити тему продажної любові, показати життя «жриць кохання».

Повість викликала широкий громадський резонанс в суспільстві. В основному відгуки на повість були негативні. Письменника звинувачували в підриві суспільної моралі. Але, Купрін всього лише показав зворотну сторону суспільства, його кривизну і лицемірство. Адже багато чоловіків, що ходили в бордель днем, були цілком виховані люди, – чиновники, поліцейські, купці. Показані і особистості повій, теж цілком непривабливі. Але їх зробило такими суспільство, в той же час, відхрестившись від них, всіляко засуджуючи, а ночами активно користуються їх послугами. Купрін з позиції художника дуже співчуває нещасним жінкам. У повісті він піднімає питання про порочність моралі суспільства і його подальша деградація.

Відсутність основних героїв в повісті не випадково. Автор хоче показати, «маленької людини» який безсилий в боротьбі з соціальним злом, він просто персонаж в цій картині життя. Він один, а зло багатогранно. Тут автором показана нерівна боротьба людини з суспільством і його приреченість на поразку.

Студент Лихонін представлений в повісті як борець за справедливість. Він хоче змінити світ на краще. Для цього намагається врятувати хоча б одну дівчину з «ями». Але, пізніше розуміє, що відповідальність за чужу долю обтяжує його. Лихонін намагається виховати дівчину для іншого життя, але у нього не виходить. Його друзі виявляють до його «вихованці» підвищений інтерес. До неї починають приставати вимагати близькості.

Р. Роллан французький літератор написав Купріну лист, в якому висловлював вдячність і захоплення «літературному генію» Купріна, який так точно підмітив і описав виворіт суспільства.

Купрін показує читачеві цілу галерею персонажів жінок, з непростою долею які, виявилися на «дні» життя.

Структура повісті: складається з трьох частин. У перших двох розповідається про дівчат їхніх долях, як вони потрапили в бордель, а в третій підводиться невтішний підсумок. За образом репортера Платонова переховувався сам автор «Ями». Тут він визначив місце письменника-художника в житті, як стороннього спостерігача за життям і героями. У ній Купрін показує, що таке життя закінчилася у всіх не добре, навіть для того «закладу» (воно розорилася), одна з дівчат (хвора на сифіліс) повісилася, встигнувши наостанок заразити багато клієнтів.

Варіант 2

Повість О. Купріна «Яма» – дуже провокаційна для свого часу твір. Так, напевно, і зараз ще багато хто назвав би автора безстидники. Адже дійсність неприваблива, на неї не хочеться дивитися зайвий раз.

У цій повісті розповідається про публічному домі і про долі живуть в ньому нещасних дівчат. Буквально з перших рядків перед нами постає у всій красі так звана «Яма» – край, в який ніколи не заходять пристойні люди по слушним причин. Вірніше, на вигляд це саме так і є. Але тільки на вигляд.

Описаний в повісті публічний будинок – будинок Анни Марківни – не самий багатий і успішний в окрузі. Та й в будь-якому такому закладі, будь воно найбагатше і успішне, дівчатам довелося б несолодко, адже туди йдуть не по своїй волі. У них навіть є можливість піти з будинку розпусти. Буквально – ніхто не тримає, хоч на всі чотири сторони! Але майже ніхто і ніколи не йде. Вони просто помруть там, на волі. А ті, які йдуть, майже завжди рано чи пізно повертаються.

Мешканкам будинку розпусти не можна ні до кого звикати, а про існування любові вони, напевно, взагалі забули – яка вже тут любов. Хіба що сама неприваблива.

Проте, придивившись до них, ми розуміємо – вони адже такі ж люди. Ні, навіть не так. Вони ж сущі діти! Як справедливо зауважив один з героїв повісті, журналіст Платонов, вони навіть брешуть по-дитячому. Та й хто як не діти є найбільш затятими і милими брехунець на світлі?

Просто це дорослі діти, які сьорбнули горя і тепер нікому не довіряють. Особливо чоловікам. Правда, і з цього правила знаходяться виключення – наприклад, Платонов. Але він дійсно винятковий. Він бачить в них те, чого не помічає і не хоче помічати більше жоден з тих, хто переступає поріг цього проклятого закладу. Він бачить в цих розпусних жінок людей. І вони відповідають йому повною взаємністю на таке ставлення.

Повість «Яма» показує багато з того, що ніхто не хотів помічати. Це свого роду провокація, на яку А. Купрін пішов буквально на свій страх і ризик. Як випливає з передмови, він цілком очікував, і небезпідставно, хвилі критики, яка обрушиться на його голову після виходу в світ цієї повісті. Ще б пак – дійсність же неприваблива.

Посилання на основну публікацію