Аналіз оповідання “Розмазня” Чехова

Твір Чехова “Розмазня” вийшов  в світ в 1888 році. Це були перші спроби письменника перейти з гумористичного жанру в область серйозного психологічного спрямування.

Представлений в оповіданні “Розмазня” побутової випадок з життя простої гувернантки Юлії Володимирівни піднімає ряд важливих питань соціальної та морального спрямування.

Фабула оповідання досить не хитромудро і в своїй основі має жартівливу форму, в якій господар будинку, де служила гувернантка, намагається над нею провести прихований психологічний експеримент. Він просить Юлію Володимирівну зайти до нього в кабінет, щоб порахувати гроші, які вона заробила.

Починаючи вести підрахунок, господар всіляко знаходить будь-які приводи, за які можна відняти хоч якусь частину із заробленого. Він нагадує все: розбитий сервіз, дні, коли у Юлії болів зуб, коли хворів один з дітей, то, що з її вини син порвав одяг, а у дочки вкрали черевики. Підводячи підсумок з’ясувалося, що до видачі Юлія отримає всього лише одинадцять рублів.

Нещасна і боязка гувернантка не знаходить в собі сили для заперечення і з вдячністю рада прийняти ці копійки. Господар, впавши в здивування від такого покірного вдачі, пояснює їй, що не потрібно терпіти такого ставлення до себе і дякувати, коли тебе обкрадають і надалі не можна залишатися такою слабохарактерний натурою. В кінцевому підсумку, завершуючи свій психологічний експеримент, господар повертає гувернантку своїх дітей всю чесно зароблену суму і дає напуття надалі не показувати своєї слабкості і вміти відстоювати особисті інтереси.

Здивування дівчата змушує господаря глибоко задуматися. Він розуміє всю трагічність ситуації і безвихідне становище “маленького” людини, яка змушена приймати всю несправедливість, що панує в суспільстві. Гувернантка зовсім невинна у своїй слабохарактерності, винен соціум. Саме він дозволяє багатим людям знущатися над потребуючими, які постають в образі “Розмазні”.

Чехов у своєму оповіданні робить виклик громадській беззаконню і піднімає нагальну тему безвольного положення, в якому змушений перебувати “маленький” людина.

Варіант 2

Легко на цьому світі бути сильним – такими словами закінчує свою розповідь Чехов. Говорить назва розмазня вказує на головну героїню – гувернантку, яка в сюжеті і виконує роль так званої розмазні. Оповідач-головний герой в свою чергу бере на себе роль деспота і тирана, який оббирає свою служницю.

Суть історії досить проста. Господар викликає гувернантку для того щоб порахуватися, тобто оплатити роботу. У процесі він досить нахабно віднімає гроші з зарплати, доходячи майже до повного абсурду, але Юлія Володимирівна покірно приймає ситуацію.

В особі свого героя Чехов як би проводить уявний експеримент, який створений для того щоб зрозуміти наскільки покірливим може бути людина. Також тут розглядається соціальне розшарування суспільства і відсутність соціальної справедливості.

Здавалося б, таке дослідження може принести якусь користь і має добру справу. Адже в результаті господар виплачує зарплату гувернантку і наставляє як потрібно поводитися в подальшому. Проте, по суті, такий експеримент не має взагалі ніякої користі.

Ми бачимо насправді тільки просте твердження «легко бути сильним». Господар частково знущається над беззахисною служницею просто через наявність такої можливостей. Його «експеримент» більше нагадує гру кішки з мишкою, забаву, яка дозволяє розважитися сильними емоціями.

Чи стала Юлія Володимирівна після цього сильніше, чи зможе вона протистояти подібному деспотизму в справжніх умовах? Навряд чи, та й якщо ця жінка буде сперечатися з справжнім господарем, який дійсно задумає заощадити на її зарплати, то, найімовірніше, не зможе відстояти власні права і справа закінчиться звільненням, якщо не чимось гіршим.

Надалі, Чехов, ймовірно, усвідомив безглуздість подібних «досліджень» і в більш зрілої його прозі розглядаються теми глибші. Автор вибирає більш ефективний шлях і не розважається такими порожніми міркуваннями.

Адже простий факт констатації соціального розшарування або порожні розваги для вивчення характеру «маленької людини» не мають ніякого сенсу. «Маленька людина» виховувався в Росії століттями і ця новина не є чимось дивним і свіжим. Роль активного і творчого людини не в тому щоб таку людину «препарувати» і розбиратися в його особливостях, а в тому щоб відкинути таку модель особистості, яка нав’язується ззовні суспільством і соціальними засадами, щоб створити умови для людини сьогодення.

Посилання на основну публікацію