Аналіз оповідання Чехова “Людина у футлярі”

Своєю розповіддю “Людина у футлярі” Чехов дає зрозуміти, що покірливо поклоняючись всім консервативним забобонам ми заганяємо себе в рамки, занурюючись таким чином в свого роду футляр відстороненості від усього нового.

Світ з всілякими заборонами і бар’єрами для подібного роду консервативних людей здається ідеальним. Існування в особистому постійному світі призводить до повного самітності, що і сталося з людиною в футлярі, не дарма назва піднесено в однині.

Основною темою розповіді є ізольована людське життя. Головний герой кутаючись у свій високо піднятий комір ховається від людей. Побічної, є тема любові, яка прослизає в симпатії Вари до Беликову. Дівчина хоче викликати інтерес у героя, але все безуспішно. Його лякають відносини і громадську думку з боку колег.

Чехов дає зрозуміти читачеві, що байдужість до життя найжахливіше, що може статися з людиною. Бєліков живе в такому обмеженому світі, в якому нічого не здатне радувати. Всі яскраві фарби життя для нього стали тьмяною буденністю. Виникає відчуття ніби він тільки й живе, щоб дотримуватися всіх існуючих стереотипи.

Людина у футлярі – це узагальнений образ соромливих людей, які найбільше побоюються. Вони відсторонені від світу і занурені усередину себе. Так само і тема самотності присутній в даному тексті. Боязнь всього нового здатна робити людини інертним. Серед суспільства подібних людей настає стагнація, в якій важко прорости індивіду.

Письменник своєю розповіддю переконує кожного читача подумати і відповісти на питання: “Чи не носимо ми подібного футляра?”. Чехов вчить нас життя, показуючи приклад того, як може пропадати індивідуальність людини, який несвідомо поклоняється створеним стереотипам. Письменникові вдається викликати у людей неприйняття подібної сірого життя.

Боязнь впускати в своє життя щось нове вбиває в людині особистість і він перетворюється на жалюгідну, боягузливе створення. Чехов переконаний, що людина, як індивід набагато багатше того аморфного істоти, в яке його здатні загнати лінь і страх. Справжнє щастя для Чехова – це повноцінне життя, в якій завжди є місце новому.

Варіант 2

Розповідь Чехова відноситься до циклу творів, які піднімають тему маленької людини. Тим для російської прози нова і актуальна до сих пір. Поряд з творами, в яких оспівується герой і героїчне початок, також вельми істотне літературний простір займають розповіді, де головними героями є люди непоказні і вони герої лише через їхній присутності в оповіданні, але не герої в повному розумінні цього слова.

Людина у футлярі – фігура гротескна, але не така далека від дійсності як може здаватися. Таких Бєлікова досить багато скрізь і всюди і вони продовжують не тільки слідувати власним світоглядом, але і нав’язувати таку думку іншим.

Але ж Бєліков не просто є обережним, він зберігає порядок і правила, він здатний забезпечити благоденство – скаже якийсь читач. Дійсно, в якійсь мірі в поведінці головного героя є раціональність і розважливість, тільки ось вони доведені до граничного абсурду і перебувають в тій стадії крайності, яка стає шкідливою. Бєліков не просто слід і дотримується правил, він подібний до тих людей, які бояться бактерій і всюди носять з собою антисептик.

Бактерії, яких побоюється Бєліков – вплив зовнішнього світу. Він відгородився від поганої погоди теплим одягом, яку ніколи не знімає, а від любові, ідеологією, яка вважає шлюб чимось надмірно серйозним, справою, до якого потрібно ретельно готуватися. Тому герой зберігає себе в футлярі до кращих часу, які ніколи не настануть, тільки футляр його теплого одягу і примітивних переконань зміниться на труну, якого Бєліков, ймовірно, очікує в якійсь мірі з надією, адже гробової спокій – ідеал безпеки, в такому спокої точно нічого не вийде поганого.

Чехов дає в оповіданні досить просту мораль, хоч би Бєліков зберігав себе в своєму футлярі, світ все одно може на нього подіяти на власний розсуд і тут ніякої футляр не допоможе. Більш того, закостенілі рамки свідомості розіб’ються через власну крихкості і погребе під собою ніжну особистість, яка не готова до цього світу. Якщо зовні Бєліков міг здаватися строгим і суворим, то в дійсності він надає досить ніжним людиною, на відміну від Коваленко або Варенька, які впускали себе в світ, та й навпаки теж робили і тому були набагато більш людьми, ніж людина в футлярі.

Посилання на основну публікацію