Аналіз оповідання Буніна «Легкий подих»

Розповідь «Легкий подих» з упевненістю можна віднести до перлини творчості великого російського поета і письменника І.О. Буніна. У своєму творі автор показав гарну, але трагічну долю головної героїні Олі Мещерської.

Особлива увага даного розповіді привертає його композиція, яка не має хронологічної послідовності. Твір переповнене контрастними описами, без яких, напевно, було б важко зрозуміти творчий задум І.О. Буніна.

Початок твору викликає у читача двоякі почуття. З одного боку свіжа могила на величезному кладовищі, з іншого – великі й радісні очі Олі Мещерської на фотографії в фарфоровому медальйоні на дубовому хресті. Саме в цих діаметрально протилежних деталях і полягав сенс життя головної героїні розповіді.

Після опису кладовища перед нами відкривається картина дитинства Олі Мещерської. Бунін показує нам дорослішання головної героїні і перетворення її з простої непримітною дівчинки в прекрасну дівчину. До п’ятнадцяти років Оля по-справжньому розцвіла. У неї були сотні шанувальників. Незважаючи на свою красу, дівчина залишається такою ж по-дитячому безтурботним і безпосередній. Швидше за все, саме за ці риси характеру, вона стає улюбленицею молодших класів.

В останній рік свого життя Оля уславилася, як дуже вітряна і не серйозна дівчина. Саме в цей момент Бунін показує нам, як за дитячою безпосередністю ховається Олін розповідь про те, що вона вже стала справжньою жінкою.

Потім ми дізнаємося, що через місяць Оля гине на Пірон вокзалу. Її застрелив офіцер на очах у сотень людей. Пізніше офіцер зізнається, що головна героїня була близька з ним, що обіцяла вийти заміж, але в останній момент, сказала, що все це було скороминущим захопленням. Після цього Оля вручила офіцеру сторінку зі свого щоденника, де був описаний випадок її близькості з Олексієм Малютіна, і за який дівчина не могла себе пробачити.

Після цього Бунін повертає нас знову на кладовище до могили Олі Мещерської. Письменник показує нам, що до могили щонеділі приходить класна дама головної героїні. Він порівнює реальний світ Олі і вигаданий світ вчительки. В образі класної дами Бунін уклав все сіре оточення Олі, яке своєю байдужістю погубило дівчину.

В кінці розповіді Бунін знайомить нас про мрію Олі Мещерської про ідеальну жінку, яка крім природної краси повинна ще мати легким подихом. Але безвідповідальне ставлення до життя не дозволило реалізувати головної героїні свій життєвий потенціал.

Бунін показав нам, що прагнення до прекрасного, до любові і щастя, до легкого подиху є вічним і ні коли не зникне.

Посилання на основну публікацію