Аналіз Корану

Коран – Святе Письмо мусульман, сакральна книга ісламської релігії. За канонами ісламу, це божественне одкровення, дане Богом Аллахом всім людям, а перший – пророку Мухаммеду (Магомета) через ангела Джабраїла. Коран був записаний зі слів самого Мухаммеда, який жив в 6-7 століттях і його сподвижників. Це збірка проповідей, притч, повчальних розповідей і молитов.

Коран стверджує влада єдиного бога – Аллаха. Книга розповідає про добро і зло, про те, що дозволено і заборонено правовірному, про кораническом шляху життя людини. Коранічний шлях вважається правильним, він містить закони пристрою сім’ї та суспільства, держави та економіки, правила повсякденному житті. Суворе дотримання цих правил – запорука щастя і благополуччя.

Коран містить молитви, які потрібно вимовляти під час щоденних молінь – намазів правовірних мусульман. Книга встановлює також інші ритуали поклоніння Аллаху, наприклад, хадж до Мекки і пост в місяць Рамадан. Вважається, що сам Коран був даний Мухаммеду саме в Рамадан, в Ніч могутності.

Автором Корану вважається сам Аллах, це «слово Аллаха». Пророк Мухаммед божественного статусу не має, він – знаряддя для передачі божественного одкровення. Коран майже нічого не розповідає про його біографії. Остаточний письмовий варіант Корану затверджений в 651-656 роках, черга двадцять з гаком років після смерті Пророка. З тих пір, вважається, текст Корану не змінювався, тому що жодна людина не має права змінювати в Корані жодної букви. Аллах обіцяв охороняти істинність свого творіння до Судного дня. Сам Мухаммед був неписьменний і завчав глави Корану напам’ять.

Коран складається з 144 сур (розділів). Всі сури, крім дев’ятої, починаються з фрази: «В ім’я Аллаха милостивого, милосердного!». Саме слово «Коран» означає «читання вголос», «повчання».

Ісламська філософія і культура, арабська мова та література багатьом зобов’язані Корану. Справа в тому, що істинно священною книгою в ісламі визнається Коран на арабській мові – в тому вигляді, в якому він був даний Мухаммеду. Наголошується, що будь-який переклад може спотворити істину. Тому в ісламі вітається вивчення правовірними арабської мови, що, в свою чергу, веде до його поширенню та розвитку.

У Корані є вказівка на священність Тори, Псалтиря та Євангелія (Інджілі). Описи життя різних пророків у Корані здебільшого вказують на біблійних: Ноя, Давида, Соломона і так далі. Але останнім за часом і тому найбільш істинним одкровенням Бога, мусульмани вважають саме Коран. Коранічний нехай вважається в ісламі «прямим», а пусти інших релігій – «обхідними», «заплутаними». Коран ниспослан все людям, незалежно від народності, навіть більше того, якщо відмовитися в цитату: «Ми направили тебе тільки як милість до мешканців усіх світів».

Коран містить положення про свободу вибору віросповідання: «У релігії немає примусу».

Щоб тлумачити Коран, бажаючий повинен вивчити близько 15 наук. Іноді книга стосується наукових областей знання. Також Коран містить серед іншого опис людського зародка, недоступне рівню розвитку науки в 7 столітті. Фахівці відзначають, що знання про людський ембріоні, викладені в Корані, неможливо отримати без допомоги мікроскопа.

Посилання на основну публікацію