Аналіз комедії «Ревізор» Гоголя

Ідея

Аналіз комедії М.В. Гоголя «Ревізор» У 1835 році Н.В. Гоголь просив у Пушкіна чисто російський сюжет – анекдот, щоб написати комедію. Пушкін підказав ідею, і в грудні 1835 Гоголь накидав «Ревізора». Довго ще він вносив зміни в текст, за вісім років твір зазнало 6 редакцій, і, нарешті, в 1842 році з’явилося остаточне видання.

Метою своєї комедії Гоголь вважав зображення російської провінції і порівняння її зі столичною життям миколаївської Росії.

Дія охоплює відразу всіх дійових осіб п’єси з надзвичайним динамізмом. Уже з першої фрази – «До нас їде ревізор», – ми бачимо реакцію на те, що відбувається за все міського чиновництва.

Ревізор

Що таке ревізор для державних службовців містечка N? В першу чергу, це високий чин. А боязнь високих чинів автоматично породжувала в городян загальне заціпеніння.

Загордившись Хлестакова ревізором, городничий боїться його. Іван Олександрович ж боїться городничого не менш до тих пір, поки не усвідомлює, що він для всіх в місті є ревізором. Так Гоголь показує можливість людини підлаштовуватися під певні ситуації, яких вимагає суспільство: тон промови Хлестакова змінюється від запобігливого і приниженого до нахабного і розкутого. По суті, Хлестаков дає чиновникам то, чого вони хочуть – вони хочуть раболіпствувати перед столичним ревізором – нестримне брехня Івана Олександровича дає їм таку можливість.

Російські характери

У «Ревізорі» на головну сцену виводяться типові «російські характери». Автор висміює пороки суспільства, створені кріпаком строєм: хабарництво, розкрадання державної скарбниці. За своєю достовірності комедія набуває статус документа, що викриває соціальний устрій.

Мова героїв

Ще однією особливістю твору є мова героїв, які говорять відповідно до місця проживання і рівнем освіти. З авторських ремарок стає зрозуміло, як змінюється інтонація персонажа зі зміною його внутрішнього стану.

Ремарки

Взагалі ремарки в «Ревізорі» дуже різноманітні і багатозначні. Жоден драматург до Гоголя не надавав їм такого значення. Вони вказують на зміну інтонацій, на інтенсивність дій, описують місце подій.

Німа сцена

Фінал комедії знаменний ще однією особливістю – німою сценою, аналогів якої немає в світовій літературі. Ремарка докладно описує місце розташування кожного персонажа, позу, в якій він застиг, вирази облич. Такий стан актори повинні зберігати півтори хвилини, щоб дивлячись на героїв п’єси, глядачі змогли дізнатися в них себе.

Сміх

Головним позитивним героєм своєї п’єси автор назвав сміх. Гоголь зібрав всі людські пороки, які тільки знав воєдино, і посміявся над ними. Але такий сміх більше нагадує сміх крізь сльози. На мій погляд, автор таким чином змушує нас замислитися над негативними моментами в житті і постаратися виправити їх.

Посилання на основну публікацію