Аналіз комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Комедія «Міщанин-шляхтич», написана в 1670 році – це пізній твір Мольєра. Основною темою сюжету цього твору є бажання буржуа вирватися з того станового кола, до якого він належить від народження, і увійти у вищий світ.

Головний герой комедії – пан Журден.

Його схиляння перед дворянством настільки сильне, що він у всьому намагається його наслідувати: вбирається в такий самий одяг, наймає вчителів, щоб стати більш освіченим в області танців, музики, фехтування, філософії, стає галантним шанувальником однієї аристократичної дами. Пан Журден навіть під дулом пістолета не зізнається, що його батько – звичайний купець.

І у всьому цьому він шалено смішний. Наскільки незграбними виглядають всі ці спроби видати себе за людину чужої культури і звичаїв! Наряд його безглуздий: на заняття танцями він одягає капелюх прямо поверх нічного ковпака. А як абсурдно звучать всі його міркування! Посмішку викликає відкриття Журдена про те, що він, виявляється, говорить прозою. Як точно порівнює Мольєр свого героя, називаючи його вороною в павиному пір’ї.

На тлі дивакуватого Журдена з його безглуздими вигадками дружина виглядає дамою з тверезим розумом. Вона навіть кілька грубувата. Їй не до культури, пані Журден повністю поглинена домашніми справами.

Така поведінка героя не подобається його сім’ї: дочці Люсіль він знаходить нареченого-маркіза, абсолютно не беручи до уваги, що вона любить іншу людину. Зате мати виступає за щастя закоханих, і дотепне рішення проблеми дозволяє обійти перешкоду у вигляді схибленого на дворянстві батька.

Велике значення мають в п’єсі «Міщанин-шляхтич» двоє слуг – Ковьєль і Ніколь.

Ці життєрадісні герої вносять в текст веселість і дотепність. Служниця критично дивиться на всі забобони свого господаря. Ковьєль же – лакей нареченого Люсіль, талановитий, любить імпровізувати і перетворювати життя в театральну сценку. Саме завдяки йому вся дію п’єси нагадує карнавальні веселощі. Взаємовідносини молодих панів і їх слуг, любов і сварки розвиваються паралельно.

Розв’язка ж передбачає два весілля.

Комедія Мольєра відповідає класичним канонам, в ній дотримана триєдність:

  • місця (дія розгортається в будинку пана Журдена);
  • часу (всі події займають одну добу);
  • дії (в центрі – одна подія, навколо якої все і рухається).

А кожен з персонажів – носій однієї риси в її сатиричному переосмисленні.

Але все ж відступи від класики також можна знайти. Єдність дії витримується не так чітко: в сюжет вводиться любовна тема, яка стає периферійною, але від цього не менш цікавою. Звертає на себе увагу і мова комедії, вона близька до народного. А головна відмінність – балетні номери. Сам Мольєр позначав жанр свого твору як комедія-балет. Причому, ці номери ніяким чином не впливають на реалістичність всього сюжету. Навіть підкреслюють її. Всі герої п’єси артистичні, вони в такт тексту то наближаються один до одного, то віддаляються і розходяться по різних кутах кімнати, ніби виконуючи якийсь незвичайний танець.

Отже, п’єса «Міщанин у дворянстві» Мольєра – незвичайне твір, який виходить за рамки звичних канонів.

І її постановка важка. Хоча в основу і покладений побутовий план, але комедію важко порівняти з п’єсами авторів-реалістів Островського і Бальзака, нехай навіть і написаними на схожі теми. «Міщанин у дворянстві» більше нагадує імпровізацію, ніж викриття пороків. І при натиску на сатиру губляться всі незрівнянні нотки Мольєра. Розкрити її великий задум можна, тільки повністю передавши неповторний стиль автора.

Посилання на основну публікацію