Аналіз і мораль байки “Слон і Моська” Крилова

У байці Івана Андрійовича Крилова «Слон і Моська» розповідається про слона, якого вивели на вулиці міста для розваги жителів, і про Моську, маленької дворової собачці. На цілком собі мирно відвічному слона раптово починає гавкати, верещати, скиглити Моська.

Інша собака по кличці шавка здивовано запитує Моську, навіщо ж вона це робить, адже слон ніколи не почне з нею бійку. Та відповідає, що їй тільки це і потрібно. Завдяки цьому, інші пси, більш великі і сильні, почнуть поважати Моську за її хоробрість і силу, адже неможливо ж накидатися на ворога, якщо не бути сильніше, ніж він?

На мій погляд, в байці є чотири погляди на те, що відбувається. Перший погляд – слона, що не звертає увагу на порожню балаканину. Другий – головної героїні Моськи, що домагається своєї мети будь-якими способами і всіма можливостями. Третій – інших псів, що побачили лише поверхню дій Моськи і не вникли в їх суть. Четвертий – собаки Шавки, здивовано дивиться на весь цей балаган і нерозуміючий його.

Мораль

Я вважаю, що моралей цієї байки кілька, як і поглядів основних дійових осіб. Перша полягає в тому, що іноді достатньо лише здаватися кимось, а не бути їм, для досягнення своїх цілей. Друга – не треба звертати уваги на людей, що можуть лише говорити і говорити, бути незворушними і спокійними. Третя – не варто вірити особистостям, які прагнуть прославитися нападками на добрих і чесних людей.

Ця байка була написана Іваном Андрійовичем Криловим в 1808 році для журналу «Драматичний вісник». Натхнення для її написання він взяв з притчі Олександра Петровича Сумарокова, російського поета і драматурга, яка називалася «Миша і слон». Після ознайомлення з нею, з’ясувалося, що із загального в обох байках лише наявність слона і прагнення головних героїв, Моськи і миші, виділитися за рахунок інших.

Мені здається, що великий талант Крилова, що складається саме в здатності дати всім відомі істини в такий смішний і всім зрозумілій формі, в повній мірі проявився в цій байці. Не дарма ж її останній рядок – «Ай, Моська! Знати, вона сильна, що гавкає на слона »- стала фразеологізмом, що означає насмішку над усіма людьми, що лише здаються великими і могутніми.

Варіант 2

Твір є по жанрової спрямованості іронічним розповіддю, виконаним у віршованій формі, що має назву байкою, яка представляє собою алегоричний вид оповідання з використанням в образі героїв тварин і птахів з метою розкриття нагальних суспільних проблем.

Сюжетна лінія твору розповідає про зустріч на міській вулиці маленького песика на прізвисько Моська і дивовижного, величезного звіра, слона, які виступають в ролі двох основних персонажів байки.

В образі Моськи автор представляє невелику собачку, яка мріє знайти певну значимість в очах оточуючих шляхом залучення їх уваги гучним і лютим гавкотом на велику тварину. Слон ж зображується в байці як спокійного, великого, байдужого, незворушного звіра, що не помічає дріб’язковості навколишнього світу, тим більше верескливого гавкоту дрібної Моськи.

Моська символізується поетом з порожніми, нікчемними людьми, охочими досягти авторитету і поваги за рахунок нападок на порядних людей. Тим самим відповідно з авторським задумом досягається розуміння дій собачки, яку не цікавить реакція слона на її гавкіт, оскільки її прагнення націлюється на думку оточуючих. По невеличкій розумінню Моськи в очах інших вона повинна здаватися сильною, сміливою, безстрашною тваринки, які не злякалися слона, який символізує сильних світу цього.

Мовна стилістика твору дозволяє автору гостро і точно зобразити безглуздість смішний ситуації, в яку собачка заганяє себе з власної волі, не розуміючи своєї дурості і недалекоглядності.

При розгляді питання про мораль в байці читацька аудиторія висуває дві протилежні думки, одне з яких дотримується прямої позиції про реальну хоробрості Моськи, що не побоявся вступити в сварку з великим тваринам, а друга частина читачів і критиків висловлює точку зору про наявність в байці прихованого сенсу, який передбачає нарочито показне поведінка собаки, яка намагається за допомогою хвастощів, дурною запальності і безсоромного самохвальства знайти певну популярність в особі громадської думки і, відпо енно, будь-які життєві блага і задоволення в майбутньому.

Твір, яке побачило світ на початку XIX століття і має в основі невигадливий сюжет, є актуальним і затребуваним не тільки в період життя автора байки, але і в даний час.

Посилання на основну публікацію