Аналіз і мораль байки “Скринька” Крилова

Твір, у властивій 18-19 століття повчальною манері, висміює людські вади, виражені в формі простої розповіді.

Байка розповідає про майстра-механіка, який, вихваляючись своїм мистецтвом, побажав публічно відкрити скриньку. Майстер спочатку представлений мудрим і вмілим людиною. Однак він відразу ж потрапляє в комічну ситуацію, взявшись шукати спосіб відкрити хитрий замок скринечки, який, однак, не був замкнений.

Зрозуміло, навряд чи Крилов хотів висміювати механіку, як таку. У століття наукових відкриттів і промислової революції, які дали суспільству зримі плоди, подібна витівка призвела б до насмішок над самим автором байки. Про це ж свідчить той факт, що Крилов не виставляє перебільшено набір інструментів цього фахівця по замках. Герой твору, взагалі, показаний максимально знеособленим. У байці не фігурує ні його ім’я, ні опис зовнішності, ні навіть вік. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що автор хотів створити максимально узагальнений образ, в якому можна побачити багатьох людей різноманітних професій.

У перших рядках байки Крилов сам дає її мораль. Тут немає глибокого підтексту, подібні твори призначалися для широкої публіки, тому сенс слід закладати зрозумілий більшості. Сам байкар говорить, що він висміює людей, які прагнуть шукати складних шляхів вирішення проблем, в результаті чого вибирають неправильний шлях і роблять вихід досяжним з великим трудом. Крилов закликає читачів в будь-якій справі спочатку шукати найбільш просте і економічне рішення задачі.

Логічні висновки, подібні до тих, що поставили механіка з байки «Скринька» в скрутну ситуацію, можуть будувати абсолютно різні люди. Причиною їх є гордість і зарозумілість, які показані автором у словах майстра, коли той тільки побачив скринька. З слів майстра-механіка видно, що для нього метою є не відкрити замок, а покрасуватися перед публікою. Як і належить в байці, за дурість миттєво слід розплата – він стає посміховиськом для оточуючих. В результаті механік змушений сам кинути своє заняття, визнавши свою поразку і марність зусиль. Байкар завжди давав у своїх творах чіткий і однозначний висновок.

У подібних ситуаціях, на думку Крилова, навколишні швидше побачать дурість, приховану під пихатими і глибокодумними міркуваннями.

Варіант 2

Твір є невеликою іронічну притчу, яка демонструвала б ключову тематику байки у вигляді навмисного ускладнення простої проблеми.

Композиційна структура байки є традиційною у вигляді послідовного викладу короткого авторського вступу, основної частини і фіналу, що полягає в повчальному виведення.

Сюжетна лінія твору є історією про механіку, який опинившись в майстерні, виявляє невелику красиву шкатулку у вигляді акуратно обробленого скринечки, що не має замка. Чоловік вирішує будь-якими способами відгадати загадку скринечки з секретом, відкрито заявивши про це всім присутнім, представляючи себе в якості великого професіонала. Все тривалі зусилля механіка виявляються безуспішними, викликавши лише веселощі серед оточуючих людей і їх допомога у вигляді безглуздих підказок. Втомлений від потуг чоловік залишає скринька в сторону і раптом виявляється, що спосіб його відкривання досить простий і традиційний, потягуючи вгору кришку.

Морально-смислове навантаження твору «Скринька» розкриває авторську ідею про необхідність раціонального витрачання власних сил і часу, тверезо оцінюючи ситуацію, що склалася, здійснюючи пошук простих, елементарних і доступних способів вирішення проблеми.

Застосовуючи їдку і гостру іронію, поет підкреслює негативні людські якості у вигляді дурного і надмірного хвастощів, марнославства, гордині, прагнення піднятися в очах оточуючих. Тим самим автор ілюструє гідності людей у ​​вигляді прояви звичайної кмітливості і здорового глузду, вказуючи на недоліки педантского поведінки, нездатного грамотно і розумно оцінювати те, що відбувається.

Фінальне завершення байки здійснюється поетом майстерно, оскільки фраза, завершальна твір «А скринька просто відкривався», в подальшому стає народною приказкою.

Посилання на основну публікацію