Аналіз «Грози» Островського

Творчість Олександра Миколайовича Островського стало ключовим етапом у розвитку російського театру. Знаменитий драматург створив свою театральну школу і сучасну концепцію театральної постановки.

Сутність драми Островського полягає у відсутності екстремального “накалу”, все подається через прості сюжетні лінії, людська психологія головних героїв показує весь сенс його творів.

Драма О. Н. Островського «Гроза» стала своєрідним нововведенням серед існуючих на той час п’єс.

Через це вона стала предметом гарячих суперечок критиків 19-го століття. Написана в 1860 році, «Гроза» , як яскрава соціально-побутова драма, стала найбільшою подією в літературному світі, напередодні такої важливої історичного події, як скасування кріпосного права.

Образи в романі Гроза: Катерина

Перші сторінки п’єси присвячені неквапливій експозиції. Автор з властивою йому докладністю описує місце дії і головних персонажів.

Головна героїня, проста дівчина Катерина, переживає величезні психологічні страждання через:

  • жорстокість і закритість оточуючих її людей;
  • холодне відношенню власного чоловіка.

Місце, в якому відбуваються події, – маленьке провінційне місто Калинове.

Калинове представляє собою закритий світ, жителі якого абсолютно байдужі до життя з повною відсутністю бажання щось змінювати. Душа Катерини вимагає:

  • змін;
  • духовного зростання;
  • щирих почуттів;
  • духовного прориву.

Автор показує в п’єсі, що в маленькому “застиглому” місті існує тільки одна душа, яка прагне до:

  • внутрішньої свободи;
  • життєвих змін.

Вихід для себе Катерина знаходить у зраді чоловікові, з людиною, яку вона давно кохала. Але совість дівчини не дозволяє їй спокійно жити з таким важким тягарем на душі.

Після публічної сповіді у своєму гріхопадінні, Катерина не знаходить іншого виходу, як добровільно піти з життя.

Героїня Катерини постає перед нами, в першу чергу, як жертва громадського застійного життя, а не конкретна особа. Адже її внутрішні муки не були спровоковані кимось конкретним, її душу вбивала ситуація в цілому.

Соціальна драма про купецьке становище переростає у справжню особисту трагедію однієї людини. У драмі з’являється предмет почуттів і волі особистості, які грунтуються не на громадській думці, а на особистому волевиявленні. Доля Катерини набуває суспільно-історичне значення, оскільки є вираженням народної свідомості і волі на стику двох епох.

Суть назви роману

В одній назві п’єси укладені всі головні мотиви її розуміння. Гроза виступає ідейним символом твору Островського. У першій дії, коли Катерина зробила натяк свекрухі про своє таємне кохання, майже відразу почала насуватися гроза.

Гроза, яка насувається – це ознаменування трагедії в п’єсі.

Але вибухає вона тільки під час того, як головна героїня розповідає чоловікові і свекрусі про свій позашлюбний зв’язок.

Автор зміг показати у творі загострення людських емоцій, які були спровоковані нерозумінням суспільства. Героїня Катерини – це зібраний образ російського народу, який перебував у той час на межі вибуху, викликаного гострим бажанням соціальних реформ, які допомогли б кожній людині знайти особисту свободу і розвиток.

Посилання на основну публікацію