✅Шевченко «Стоїть в селі Суботові» – короткий зміст, аналіз

«Стоїть в селі Суботові» – це вірш Тараса Шевченка зі збірки “Три літа”, завершений за записом автора 21 жовтня 1845 року. Являє собою продовження роздумів автора про минуле України, що міститься у створеній того ж року поемі “Великий льох”. Позиція вірша в збірці залишається предметом обговорення. «Стоїть в селі Суботові» може бути як самостійним твором, близьким за тематикою до “Великого льоху”, так і його невід’ємною частиною – епілогом поеми.

Створення

Вірш виник відразу після завершення Шевченком роботи над “Великим льохом”, як висновок для деяких висловлених у цьому творі роздумів, пов’язаних з минулим України та її впливом на її сьогодення. Як і у випадку зі згаданою поемою, безпосереднім натхненням для автора були розкопки за дорученням російської влади підпілля храму Святого Іллі в Суботові, щоб знайти цінності, які нібито повинні були перебувати в гробниці Богдана Хмельницького. Ці пошуки закінчилися провалом, і Шевченко вважав дії російської влади свідомим оскверненням місця національної пам’яті українців. Залишений без назви вірш – виник з роздумів про постать Хмельницького і оцінки наслідків його політичної діяльності.

Зміст

Ліричний суб’єкт, стоячи перед суботівською церквою, згадує її засновника: Богдана Хмельницького. Він стверджує, що Хмельницький саме в цьому місці молився про те, щоб росіяни і козаки стали двома взаємно підтримуючими народами. Однак його прохання не принесли результату. Ще царі і цариці Росії систематично знищували свободу України, кінець кінцем підпорядковуючи її собі. Суб’єкт звертається до самого Хмельницького, з одного боку підкреслюючи фатальні кінцеві наслідки його політики, з іншого – не дорікаючи гетьмана в недоброзичливості в діях.

Церква, в якій він молився перед укладенням угоди з Росією, називає труною України, підкреслює, що колишня свобода України зараз всього лише спогад, а вся країна стала посміховиськом чужих людей. Однак він заявляє, що ця ситуація повинна змінитися. Повалення російського панування на українських землях повинно дозволити відновити повну свободу народу, який в майбутньому помолиться в тій же церкві, як суспільство вільних людей.

Аналіз

«Стоїть в селі Суботові» продовжує думку, що міститься у “Великому Льоху” і більш ранніх творах Шевченка про поневолення вільного народу, що населяв українські землі наступними правителями Росії. Початком цього процесу мало стати укладення угоди в Переяславлі. Поет зосереджується на спробі оцінки Богдана Хмельницького, що оцінюється в амбівалентному порядку: з одного боку, визнає його угоду з Росією за серйозну і фатальну за своїми наслідками помилку, з іншого – не засуджуй його, сприймає складну політичну ситуацію Гетьмана козацького, підкреслює, що Хмельницький молився про інший хід подальших історичних подій.

Вірш закінчується ознакою варіації долі України, впевненість якої висловлює ліричний суб’єкт, говорячи про швидке повстання України з могили. На відміну від туманних фраз і неоднозначного тлумачення анонси появи народного месника, що міститься у “Великому льосі”, говорить про відновлення політичної свободи як про значущу подію в історії України.

Посилання на основну публікацію