✅Образ Ільзи Герман в романі «Крадійка книжок»

Ільза Герман – героїня роману М. Зузака «Крадійка книжок». В оповіданні героїня рідко називається на ім’я та прізвищу, часто її називають так: дружина бургомістра.

Як зрозуміло з даного найменування, Ільза Герман була дружиною бургомістра, тобто дружиною глави міста Молькинга, в якому жила разом зі своїми прийомними батьками головна героїня Лізель Мемінгер.

Головна героїня познайомилася з Ільзою Герман тоді, коли допомагала своїй прийомній матері Розі Хуберман розносити білизну. Сімейство Герман було одним з клієнтів Рози Губерман.

Найбільш близьке знайомство Лізель Мемінгер і Ільзи Герман сталося після того, як книжкова злодюжка Лізель після спалювання книг вкрала з багаття одну вцілілу книгу, свідком чого стала Ільза Герман.

Спочатку налякана цим фактом Лізель зовсім не приходила до сімейства Герман, потім приносила білизну разом зі своїм другом Руді Штайнером.

Коли ж Лізель прийшла до сімейства Герман одна, дружина бургомістра принесла цілу стопку книг і запросила Лізель в будинок. Ільза Герман бачила, як дороги для Лізель були книги.

З того дня Лізель, коли приносила або забирала білизну, по сорок хвилин сиділа в бібліотеці Ільзи Герман. Тільки через деякий час Лізель дізналася, що бібліотека, в якій знаходилася величезна кількість книг, належала не бургомістру, як весь цей час думала Лізель, а самій Ільзі Герман.

Коли Лізель приходила читати книги, Ільза Герман не заважала їй, а просто спостерігала за нею. Для Ільзи Герман бібліотека була особливим місцем в будинку, адже саме там вона читала разом зі своїм вже покійним сином.

У Ільзи Герман був син на ім’я Йоганн Герман.

Дружина бургомістра важко переживала смерть сина, в оповіданні зазначається, що вона повністю віддалася болю від втрати сина. В оповіданні зазначається: “річ у тім, що Ільза Герман вирішила перетворити свій біль в торжество. Біль ніяк не погоджувалася відпустити її, і вона скорилася. Відкрила їй обійми”.

Коли Лізель вперше підійшла до будинку бургомістра, Роза Хуберман дала Ільзі Герман таку характеристику: «<…> вогонь розвести шкодує – у них вічна холодрига. Божевільна вона. Повністю. Чокнута”.

Потім Лізель зрозуміє, що Ільза Герман не розводила багаття і тримала вікно відкритим спеціально, бажаючи напустити в будинок холод, адже Ільза Герман так говорила про загибель свого сина Йоганна: «<…> він замерз до смерті. До смерті замерз, я точно знаю”.

Коли в Молькінг прийшли важкі часи, бургомістр прийняв рішення відмовитися від послуг Рози Губерман. З поведінки Ільзи Герман, яка не знала, як краще сказати Лізель про відмову від послуг, яка подарувала Лізель книгу «Свистун», бажаючи зберегти дружні відносини з Лізель, видно, що сама Ільза Герман не хотіла позбавляти сімейство Губерманів роботи, відмова від послуг був рішенням бургомістра, був збігом обставин того часу.

В оповіданні показано, що відмова сімейства Герман від послуг Рози Губерман Лізель сприйняла дуже болісно. Вона відчувала пекучий біль і образу на Ільзу Герман.

Ще не відійшовши від почутої новини, Лізель повернулася в будинок Ільзи Герман і, досить грубо спілкуючись з нею, віддала назад подаровану книгу.

Автор показує, що від жорстоких слів Лізель про те, що дружина бургомістра після смерті сина стала жалюгідною, у Ільзи Герман ніби розкрилися всі порізи, з яких текла кров. В оповіданні наголошується, що після відмови від послуг прання і прасування білизни Лізель зненавиділа бургомістра і його дружину.

Через деякий час Лізель починає красти книги з бібліотеки Ільзи Герман. Як потім зізнавалася сама Ільза Герман, спочатку, коли зникла тільки книга» Свистун”, вона подумала, що кудись поклала її, однак, коли стали пропадати й інші книги, вона зрозуміла, хто стоїть за цим.

Попри злодійство, вчинене Лізель, Ільза Герман не тримала на неї зла. Дружина бургомістра чула, коли Лізель забиралася до неї в будинок через вікно, але вона не заважала їй і давала можливість брати цікавлять її книги.

У спеціально залишеній для Лізель книзі “повний словник і тезаурус Дудена” Ільза Герман залишила для Лізель лист, в якому говорила, що була б рада, якби Лізель прийшла в її бібліотеку не через вікно, а через двері.

Коли Лізель написала дружині бургомістра лист, в якому говорила про те, що більше не прийде до неї, Ільза Герман сама прийшла до Дівчинки і дала пораду не карати себе. Саме Ільза Герман дала Лізель Мемінгер блокнот, в якому книжкова злодюжка почала описувати своє життя в повісті, яку потім підібрав Смерть.

Відзначається, що дружина бургомістра подарувала Лізель не тільки блокнот, але і «привід сидіти в підвалі», де вона писала свою повість, а й «причину записувати власним слова і пам’ятати, що вони до того ж її оживили».

Коли прийомні батьки Лізель загинули, Ільза Герман разом зі своїм чоловіком взяла дівчинку до себе додому.

Посилання на основну публікацію