✅Літературні напрямки – види, основні представники

Не злічити, скільки існує літературних напрямків. А їх представники знайомі багатьом любителям літератури. Знаючи характерні особливості, можна без зусиль визначити, до якого літературного напрямку відноситься той чи інший твір, а в різних дрібних деталях, описаних автором, можна розгледіти приховані смисли і знаки.

Методи XVIII-XIX століть

Ці напрямки в літературі можна назвати класичними. Вони складалися історично, і їм потрібно приділити особливу увагу. Від них відбулися вже нові Інші напрямки.

Класицизм і сентименталізм

Для початку потрібно дати визначення цим напрямкам. Класицизм – це метод і напрямок в літературі, який звертається до античного часу, його спадщини як до норми і ідеального зразка. У творах такого типу завжди є позитивні і негативні герої, в центрі конфлікту знаходиться конфлікт розуму і почуття, дотримуються «триєдності» в драматичних творах: місця, часу, дії. У цьому напрямку автори використовують піднесену мова і мова без образотворчо-виразних засобів.

Зародився класицизм у Франції ще в XVII столітті, але потім зійшов нанівець. Пізніше відродився в епоху Просвітництва. Яскравими представниками класицизму є Жан-Батист Мольєр і Вольтер.

Російський класицизм виник в XVIII столітті. Михайло Ломоносов, Гавриїл Державін дотримувалися цього напрямку. Класицизм породив ряд літературних жанрів. Наприклад:

  • Трагедія.
  • Ода.
  • Поема.
  • Комедія.
  • Байка.
  • Епіграма.
  • Сатира.

Далі по черзі йде сентименталізм. Це “чуттєве” напрямок в літературі. Тут особлива увага приділяється людським почуттям і переживанням. Твори в цьому напрямку часто пишуться від першої особи, в них багато ліризму і поетичності. Цьому напрямку належать такі жанри:

  • Роман.
  • Повість.
  • Щоденник.
  • Сповідь.
  • Елегія.

Сентименталізм набув поширення в Англії. Яскравими представниками цього напрямку були Жан-Жак Руссо, Лоренс Стерн.

У Росії сентименталізм з’явився на 20 років пізніше, ніж в Англії і не отримав особливого розвитку. Однак твори в дусі сентименталізму змогли представити Микола Карамзін і Олександр Радищев.

Романтизм і реалізм

Плавно після Великої Французької революції романтизм зайняв місце класицизму. Найбільш популярним романтизм був в Англії, Франції та Німеччині.

Це літературний напрямок відрізняється тим, що у творах застосовується психологізм, автор глибоко аналізує внутрішній стан героя. Для романтизму характерна самотність героя, його трагічна доля. Заперечення художніх авторитетів, порив, надзвичайна складність, внутрішня глибина людської індивідуальності. До романтизму відносяться такі жанри літератури:

  • Роман.
  • Балада.
  • Поема.

Яскравими представниками романтизму були Віктор Гюго, Проспер Меріме, Вальтер Скотт. У Росії це були Василь Жуковський, Костянтин Рилєєв, Федір Тютчев. До романтизму відносяться ранні пушкінські твори і ранні твори Михайла Лермонтова.

Реалізм досі залишається впливовим літературним напрямком. Він зародився в європейських країнах в XIX столітті. Його відрізняє те, що у творах відображаються реальні події, з’являються нові типи героїв. Наприклад, “Маленька людина”, “Зайва людина”, “Новий герой”. У творах реалізму письменник не дає конкретної оцінки діям і характерам героїв. Персонажі не діляться на позитивних і негативних. Жанри, властиві реалізму:

  • Повість.
  • Розповідь.
  • Роман.
  • Роман-епопея.

У дусі реалізму творили Чарльз Діккенс, Стендаль, Бальзак, Марк Твен, Гюстав Флобер. У Росії представниками реалізму були Іван Тургенєв, Лев Толстой, Олександр Пушкін, Федір Достоєвський, Антон Чехов. Вони ж належали і до критичного реалізму, коли автор описує життя людини і його психічний стан.

Інші літературні методи

Ряд літературних течій з’явився завдяки модернізму. Сам модернізм зародився в кінці XIX-початку XX ст. Твори в цьому напрямку зазнають змін, а класичні стандарти відходять на дальній план.

Символізм і експресіонізм

Символізм – це знак, розпізнавальна прикмета. Ця течія характеризується тим, що у творах автор сам не розуміє сенсу сутності Світобудови або космосу. Свідомість автора Знаходиться В тумані. Через це вірші здаються безглуздими. Письменники песимістично сприймають світ, показують загострену чутливість, незрозумілі звичайній людині переживання.

Величезне значення символізм грав в період Срібного століття. Символістами в Росії були Валерій Брюсов, Олександр Блок, Федір Сологуб, Андрій Білий та інші. Брюсова, Бальмонта і білого називали декадентами, тобто «занепадниками».

В експресіонізмі головна мета полягає в тому, щоб вказати на єдину реальність — суб’єктивний духовний людський світ, а вираження цього світу — найголовніша мета мистецтва. У Росії в дусі експресіонізму писали Леонід Андрєєв, Євген Замятін.

Акмеїзм і авангардизм

Ці напрямки викликають не менший інтерес, ніж перераховані вище. У Росії акмеїзм став популярний 1910-х роках і він протистояв символізму. Акмеїзму притаманні точність поетичної мови, схильність до зображення прекрасного, ясні образи. Твори, написані протягом періоду акмеїзму, призначені для вузького кола читачів. Представниками акмеїзму були Микола Гумільов, Анна Ахматова, Осип Мандельштам, Георгій Нарбут та інші.

Авангардизм-рух в художній культурі, що прагне до докорінного оновлення мистецтва як за змістом, так і за формою. Він зародився в 1950-1960-х роках і відбив стихійний бунт поетів проти сучасного і буржуазного укладу. Авангардизм включає в себе кілька стильових течій: футуризм і сюрреалізм.

Футуризм – це бунтарство, заперечення культурних традицій, це множинні експерименти, вираження народного настрою. Футуристами в Росії були Борис Пастернак, Володимир Маяковський, Ігор Северянин, Велимир Хлєбніков.

Сюрреалізм розвивався протягом XX століття. Для нього характерний алогізм, хаотичне відображення дійсності. Представниками цього напрямку були Сальвадор Далі, Раймон Кено, Жак Превер.

Звичайно ж, це не всі напрямки в літературі, бувають ще й інші, але це самі основні, самі вивчені і звичні. Літературний світ сповнений загадок, і викликає інтерес у багатьох поколінь.

Посилання на основну публікацію