✅Аналіз вірша Лермонтова «Молитва»

Михайло Юрійович Лермонтов – значуща фігура в поезії XIX століття. Вся його творчість містить в собі рішучість, цілеспрямованість, разом з якими також вловлюється відтінок зневіри, печалі і приреченості. “Молитва” Лермонтова таїть в собі всю гаму суперечливих почуттів і емоцій.

Життєві факти про поета

В душі юного поета були з’єднані несумісні почуття. Розгадку такого явища потрібно шукати в історії і суспільстві того часу, в якому він жив, а це тридцяті роки XIX століття, самий розпал хвилювань.

Покоління переоцінювало надбання свого найближчого минулого і не було впевнене в майбутньому. Той час вважалася епохою, де відсутні всі релігійні та моральні еталони. Лермонтов повністю відчув на собі весь жах покоління, яке пропадає.

Попри тонку душевну організацію, Михайло Юрійович вважався наполегливим і вольовим юнаком. Все це відгукувалося і показувалася в його віршах. Але і витривалим людям іноді потрібна опора і допомога. Твір “Молитва” було створено в такий період.

Історія створення твору

Після повернення з Кавказу поет розуміє, що оточення вже не поміняти. Він відчуває слабкість, яка змушує його звернутися до Господа. Лермонтов через типового духовної освіти ніколи не замислювався всерйоз про значення релігії.

Його сучасники часто вказували, що бунтарська природа Михайла Юрійовича змушує його спочатку зробити, потім подумати. Поет був бунтівником і ніколи не ховав свої переконання щодо політики. Лермонтов тільки через певний час, який він прожив на Кавказі, усвідомив концепцію початку, якому так покірна доля людини.

У своїй свідомості поет залишився бунтівником, але знає, що його призначення не тільки в тому, щоб показати людині його марність і недалекість. Поет після Кавказу повертається до Москви, де близько знайомиться з Марією Щербаковою. Вона переконує Лермонтова, що молитва Господу допоможе знайти внутрішній спокій і дасть сили жити далі.

Ця розмова навряд чи змінила все, у що поет вірив. Але якусь особисту правду Михайло Юрійович розгледів у цій дівчині. Після чого і з’явилася ідея створення твору» Молитва”, такого ліричного і доброго.

Аналіз вірша

Вірш є доказом того, що лаконічність форм не зменшує багатства твору. Розмір композиції складають три строфи, через які поет зміг розкритися з незнайомої, нової сторони для читачів.

У рядках ми бачимо не борця або мудреця, який звинувачує сучасників і розмірковує, а іншого, «внутрішнього» Лермонтова, який може нести в собі сліпу надію. Невеликий вірш просякнуте душевністю.

При аналізі твору чітко помітний характер Михайла Юрійовича в образі головного героя, всі його глибокі емоції і думки. Лермонтов знаходиться в періоді духовної кризи, в ту саму важку хвилину життя. Щоб знайти розраду, поет звертається до Всевишнього.

Аналогія з дійсністю

Якщо провести паралель між персонажем і поетом, виникає думка, що герою і правда ніде Шукати заспокоєння. Як говорилося раніше, Михайло Юрійович жив в період морального обов’язку, коли його думка повністю не збіглася з поглядами сучасників. Лермонтов розумів всю трагічність обстановки і відчував себе непотрібним і покинутим. У його віршах ліричний герой найчастіше ніс в собі печалі, пригніченість і недовіру.

При аналізі твору “Молитва” відчувається духовне прозріння. Виділяється загадка впливу слова на людей. Відчувається диво древніх молитов, в яких таїться сила сотні років. Про значення написаних фраз не слід замислюватися, адже інтуїція сама побачить глибоку співзвучність. Після молитви герой вірша нарешті відчуває легкість, у нього з’являються нові сили жити.

Символізм і характерна особливість

Не можна вважати після цього твору, що поет зміг перейти від буйності до примирення. Адже два цих почуття є різними гранями однієї особистості. Михайло Юрійович з його вкрай сумними творами не закінчує боротьбу з навколишньою його реальністю.

Людина волає до Господа

Природно, в найважчі хвилини потрібно знаходити сили, тишу і спокій. Людина, яка вміє красиво складати слова, в цей момент волає до Господа – це є деякою символікою. Попри свій бунтарський дух і гордовитість, він вірить у вищі духовні сили, до яких звертається за допомогою.

Вірш “Молитва” Лермонтова розкриває всю його душу. Молитва є колом спасіння і з’єднує ліричного персонажа, який загруз у стражданнях, з Господом.

Тематика і літературні засоби

Автор твору показує вплив слова і роль благання. Вимовивши звичайну молитву, він знаходить віру і розраду, попри всю свою недовірливість і безсилля. Після цього умиротворення охоплює душу Лермонтова. Невдоволення після молитви змінюється світом, а невпевненість і бунтарство замінюються покірністю і спокоєм. Вірш має особливу мелодійність. Цей твір увічнили близько тридцяти музикантів за весь час.

Твір “Молитва” є добрим захисником, що показується через засоби конфронтації. У творах подібного жанру неодноразово жорстокий і похмурий світ дорівнює з доброчесницею. А також добре помітні антиподи:

  • складно – просто;
  • тісниться печаль – ноша скотиться.

Лермонтов вживає у вірші високу лексику. Ключові словосполучення, пов’язані безпосередньо з релігією:

  • “сила доброчинна”;
  • “молитва чарівна”;
  • “божественна краса”.

Елегія є основним стилем твору. Спочатку з’являються тривога і печаль, які живуть в серці. Цей відображається красивим словом “тісниться”. Саме в подібні моменти волають до Господа. Яку саме молитву повторює герой, незрозуміло. Слова в цих рядках теж несуть в собі загадковість, вони дуже експресивні.

Перші чотири рядки показують душевний стан героя і його ставлення до молитви, друге чотиривірш коротко вказує на красу і міць слів. Третє розповідає про підсумки молитви і силах, які вона надає людині, Коли печаль змінюється впевненістю і заспокоєнням.

Посилання на основну публікацію