✅Відгук про оповідання Едгара По «Золотий жук»

Якщо познайомитися з біографією американського письменника Едгара По, то розумієш, що легкою її ніяк не назвеш. Вона швидше нагадує горезвісні “американські гірки”: то злети, то падіння, то безпросвітна злидні, коли хочеться втішати себе хоча б думками про скарби і ненавмисне збагачення.

Хоча Едгар По і вважається засновником детективного жанру, але розповідь «Золотий жук» не можна вважати детективом в звичайному розумінні. Ця розповідь є найвідомішим і читаним, в ньому мало дії, але автор вміло утримує читача в напрузі аж до останньої частини твору.

Всі читачі, кому сподобався “Острів скарбів” Р. Стівенсона отримають відмінний подарунок від Едгара По.

Вважається, що для написання цієї розповіді Едгар По придумав одну з найскладніших криптограм – криптограму Бейля, щоб з її допомогою головний герой оповідання зумів розгадати загадку піратського скарбу.

У цьому оповіданні є загадка, що вимагає не тільки математичних розрахунків, а й лінгвістичних знань, деяка частка містики, скарб, захований піратами пару століть назад, а також щасливий фінал.

При цьому, коли у фіналі головний герой Вільям Легран розкриває нитку своїх логічних міркувань, то розумієш, що він йшов по єдино вірному шляху, підказаному йому логікою, іншого просто не могло бути.

Сам Вільям Легран ще не так давно успішний і цілком забезпечений, а нині жебрак, віддаляється від суспільства і поселяється на острові Салліван.

Тут його можна зрозуміти, адже втрата засобів до існування пов’язано з неминучими приниженнями і образливою жалістю знайомих і друзів. На цьому самотньому суспільстві, де Вільям ловить комах, вудить рибу або просто бродить на самоті, він і знаходить дивного золотого жука з дивним малюнком на спинці.

Цей-то жук і став ключем до розкриття загадки про піратський скарб, заритий у відокремленому місці колись сумнозвісним піратом Кідом.

А оскільки Едгар По – Містик, то і в цьому досить реалістичному оповіданні не обійшлося без деяких містичних складових: золотого жука, із зображеним черепом на спинці, закопаних скелетів, черепа, прибитого до гілки старого тюльпанового дерева.

Стиль автора завжди справляє дещо страшне враження, і не раз під час читання твору серце завмирає від солодкого жаху.

Але на відміну від інших його творів, в цьому оповіданні щасливий фінал, а основна думка розповіді полягає в тому, що потрібно вірити в свої сили і перемогу свого розуму, не опускати рук перед труднощами, і доля одного разу посміхнеться терплячому.

Розповідь також наводить на роздуми про те, скільки незвіданих таємниць зберігає наше минуле і як цікаво відкривати ці таємниці разом з героями книг.

Для мене головний герой оповідання став «молодшим братом» Шерлока Холмса, адже він також користується дедуктивним методом і під час читання не раз захоплюєшся можливостями людського мозку.

Безсумнівно, це оповідання буде цікаво людям будь-якого віку, читається воно на одному диханні і важко відірватися, поки не дійдеш до кінця.

Посилання на основну публікацію