✅Про що змушує задуматися роман «Крадійка книжок»?

Роман М. Зузака «Крадійка книжок», в якому піднімаються проблеми війни, фашизму, морального вибору, сім’ї, дружби, любові до ближніх, доброти, милосердя, співчуття, дійсно багато про що змушує задуматися.

«Крадійка книжок» знову і знову змушує задуматися над тим, в які страшні часи жили наші предки. Те, що описує М. Зузак в романі, – не вигадка, а частина реальної історії, причому частина історії всього світу, всього людства.

У романі підкреслюються жахливі принципи фашистської політики, коли ні в чому не винні люди отримували незаслужене покарання, а справжнє зло залишалося безкарним.

М.Зузак показує, що фашисти вважали себе представниками добра, які по праву позбавляються від зла в усьому світі, проте добром вони не були. Роман змушує замислитися над такими філософськими поняттями, як добро і зло.

Роман «Крадійка книжок» стверджує, що не всі німці під час правління Гітлера були фашистами.

Серед жителів Німеччини були і ті, хто не хотів вступати в фашистську партію (наприклад, Ганс Губерман, який поважав євреїв і не міг перебувати в партії, яка гнобила євреїв), і ті, хто був членом партії, але не хотів вчинення насильства щодо людей (наприклад, Алекс Штайнер, який «був членом фашистської партії, але не мав ненависті до євреїв і ні до кого іншого, якщо вже на те пішло», або Ільза Герман, яка носила одяг зі знаком свастики, але дотримувалася політики ненасильства).

Роман демонструє, що від діяльності Гітлера постраждали не тільки євреї, про яких в романі йдеться дуже багато, а й самі німці. Постійний голод, відсутність матеріальних засобів, вимушена участь у військових діях, бомбардування, неможливість безкарно висловлювати повагу і допомагати тим, кого фашисти вважали своїми ворогами, – ось те, з чим довелося зіткнутися головним героям роману М. Зузака, більшість з яких були простими німцями.

Вчинки головних героїв роману – Лізель Мемінгер, Ганса Губермана, Рози Губерман, Макса Ванденбурга, Руді Штайнера, Ільзи Герман – ґрунтувалися на таких моральних принципах, як:

  • доброта;
  • милосердя;
  • співчуття;
  • самопожертву.

І такі добрі і жертовні вчинки головні герої здійснювали тоді, коли моральність стала караною, коли моральність могла призвести до смерті.

Роман «Крадійка книжок» вчить тому, що кожна людина повинна залишатися Людиною за будь-яких обставин.

Роман вчить тому, що людині, попри важкі часи, прийдуть на допомогу його рідні та близькі і просто небайдужі до чужих життів люди.

Лізель Мемінгер, яка не знала рідного батька, втратила молодшого брата і попрощалася з рідною матір’ю, могла не винести всі життєві випробування, проте вона залишалася сильною завдяки татові і мамі – прийомним батькам Гансу і Розі Губерманам, які ставилися до неї, як до рідної дочки, завдяки друзям Руді Штайнеру і Максу Ванденбургу, завдяки дружині бургомістра Ільзі Герман, яка надавала Лізель свою бібліотеку з книгами, які Лізель так любила читати.

Роман змушує задуматися над тим, що сім’я, друзі і книги – ось те, в чому людина може знайти підтримку у важкі часи.

Посилання на основну публікацію