✅Композиція роману Зузака «Крадійка книжок»

Роман М. Зузака «Крадійка книжок» має безліч композиційних особливостей. Почнемо з того, що розповідь ведеться від першої особи, причому цією першою особою є не людина, а Смерть.

Така форма оповіді дозволяє не тільки піднімати важливі філософські та суспільно-політичні питання, а й розповідати про життя не однієї людини, а цілого покоління, яке жило під час виникнення і розвитку фашизму.

Сюжет в основному будується навколо життя Лізель Мемінгер і її близьких, проте Смерть також висловлює свої думки щодо подій з життя Лізель Мемінгер і її близьких і щодо подій, що відбуваються в усьому світі.

Форма розповіді від імені смерті дозволяє переміщатися від одного персонажа до іншого, від однієї події до іншої. Наприклад, в одній главі йдеться про Лізель Мемінгер, в наступній – про Макса Ванденбурга, в іншій – про Ганса Хубермана, в іншій – про Руді Штайнера і так далі.

Композиційно роман «Крадійка книжок» ділиться на пролог, 10 частин, які своєю чергою діляться на глави, і епілог. Пролог, частини, глави і епілог мають свої назви.

Важливою, непримітною, на перший погляд, особливістю є те, що в назві кожної з 10 частин роману укладена певна книга, що з’явилася в житті Лізель Мемінгер. Це зроблено не випадково, адже для книжкової злодюжки Лізель Мемінгер книги грали в житті чималу роль.

  • Перша частина має назву “Повчання могильнику” – назва першої вкраденої Лізель книги.
  • Друга частина має назву “Потиск плечей” – назва другої вкраденої Лізель книги.
  • Третя частина має назву “Моя боротьба” – назва з’явилася в будинку Губерманів книги.
  • Четверта частина має назву “Людина, що зависла” – назва самостійно зробленої Максом Ванденбургом книги, подарованої Лізель.
  • П’ята частина має назву “Свистун” – назва третьої вкраденої Лізель книги.
  • Шоста частина має назву “Листоноша снів” – назва четвертої вкраденої Лізель книги.
  • Сьома частина має назву “Повний словник і тезаурус Дудена” – назва п’ятої вкраденої Лізель книги.
  • Восьма частина має назву “Отрусниця слів” – назва самостійно зробленої Максом Ванденбургом книги, подарованої Лізель.
  • Дев’ята частина має назву “Останній людський чужинець” – назва шостої вкраденої Лізель книги.
  • Десята частина має назву “Книжковий злодій” – назва створеної Лізель Мемінгер повісті.

Як видно, дана частина має таку ж назву, як і весь роман.

Особливістю є те, що на початку кожної частини перераховуються назви глав. Такі перерахування ніби є тезами всього роману. За назвами глав, представлених відразу після назви частин, після прочитання всього роману можна скласти короткий зміст.

Композицію роману «Крадійка книжок» не можна назвати послідовною, оскільки часто Смерть дає інформацію про майбутнє набагато раніше.

Наприклад, Смерть, ще не познайомивши читача з Максом Ванденбургом, говорить про те, що він вплинув на життя Лізель Мемінгер. Або: слова смерті про те, що Руді «не заслуговував тієї смерті, якої помер», допомагають читачеві зрозуміти, що Руді в ході розповіді помре. Таких прикладів в оповіданні дійсно багато.

У романі є невеликі вставки (наприклад, «*** ось маленький факт *** коли-небудь ви помрете»; «*** невеликий підрахунок *** Слово комуніст + велике багаття + пачка мертвих листів + страждання матері + смерть брата = фюрер» та ін.), які привертають читацьку увагу, акцентує на деяких фактах особливу увагу. Є в романі і ілюстрації. В основному це ілюстрації зі зроблених Максом Ванденбургом книг.

Посилання на основну публікацію