У романі М. Зузака «Крадійка книжок» чітко простежуються філософські мотиви. Фашистський рух і Друга світова війна, які займають в оповіданні особливо важливе значення, пов’язані з такими філософськими категоріями, як добро і зло, насильство і ненасильство.
М. Зузак висловлює думку про те, що фюрер Гітлер і фашисти вирішили, що вони є представниками Добра, а євреї і чорношкірі люди є представниками Зла.
Фашисти самостійно дали собі право на те, щоб управляти життями тих, кого вони вважали злом. У романі різними засобами виражається авторська позиція: фашисти, які вважають себе Добром, насправді були Злом. Фашисти проявляли насильство по відношенню до таких же людей, як і вони.
Гітлер не приймав незгоду з його ідеологією, тому під роздачу потрапляли не тільки євреї і Чорношкірі, а й німці.
У «Крадійці книжок» показано, що все перевертається з ніг на голову, що чорне стає білим. Смерть, яку всі люди звикли представляти як безжальне істота, кращим другом якого є війна, виявляється істотою, здатним до жалості і співчуття.
У романі показано, що Смерть лише виконує свою роботу, самостійно він не бажає людям смерті і нещасть. Смерть як героя “Книжкового злодія” неможливо назвати Злом.
У смерті немає ніякої ідеології, для нього всі люди рівні між собою. І тут виражається ще одна Філософська думка: Смерть зустрічають всі люди, незалежно від:
- походження;
- нації;
- кольору шкіри;
- статі і віку.
Автор показує, що при розвитку фашистської ідеології такі поняття моральності, як доброта, милосердя, співчуття, самопожертва, любов до ближніх, стають нікому не потрібними і навіть небезпечними.
У романі показано, як люди, які проявляють доброту і повагу до євреїв і чорношкірих, стають справжніми ворогами для держави. Зло під маскою добра стає правителем, який скасовує всі явища моральності.
Однак Зло, за М. Зузаком, не перемагає, адже у світі були такі люди, як головна героїня Лізель Мемінгер та її близькі, що були готові підтримати євреїв ціною власного життя. У романі люди, які брали фашистську політику, розкриваються не так докладно і яскраво як ті, хто не приймає фашистську політику.
Прихильниками ненасильства стають:
- Лізель Мемінгер;
- Ганс Губерман;
- Роза Губерман;
- Руді Штайнер;
- Макс Ванденбург;
- Ільза Герман.
М.Зусак показує, що існує насильство, але й існує і ненасильство.
У романі «Крадійка книжок» чітко можна побачити відмінність між філософськими категоріями» добро і зло «і»насильство і ненасильство”.
Жодного героя роману не можна назвати категорично добрими або категорично злим людиною, адже, як зазначає Смерть, людина володіє «суперечливою природою»: «стільки-то доброго, стільки-то злого. Розбавляйте за смаком”.
Більшою важливістю володіє Категорія» насильство і ненасильство«: люди з “суперечливою природою” в романі або здійснюють насильство щодо інших, або не роблять. І автор однозначно знаходиться на боці тих, хто насильство не вчиняє.
Loading...
