✅Аналіз вірша Пушкіна «До моря»

Минає за горизонт синь глибин, свіжість бризу, шум прибою, золота доріжка від сонця на хвилях в захід сонця — все це зачаровує романтичні натури. У полоні величної морської стихії не раз опинявся і Пушкін. Аналіз вірша «До моря» дозволяє оцінити ставлення поета до сили води. Розбір твору буде цікавий десятикласникам і шанувальникам творчості Олександра Сергійовича.

Історія створення

Твір «До моря» написано під час закінчення Першої Південної заслання поета в 1824 р Вона почалася в 1820 р з направлення Олександра Сергійовича в Кишинів. Провінція пригнічувала його. На щастя, вдалося домогтися переведення в Одесу, де перед здивованим поглядом молодої людини перший раз постало море. Блакитна стихія полонила його свободою і величчю. Морське узбережжя надовго стало улюбленим місцем поета, де він любив усамітнюватися і віддаватися думкам.

Дозвіл повернутися на батьківщину поетові видали тільки в 1824 р радісну і довгоочікувану новину затьмарював тільки один момент — Пушкін більше не зможе бачити блакитну синяву, чути шум хвиль, вдихати п’янкий солонуватий аромат на березі. Перед від’їздом молодий поет вирішив попрощатися з морем. Він не знав, що чекає його в майбутньому, але не сподівався знову залишати рідні краї. Аналізований твір було розпочато перед від’їздом, а закінчено в Михайлівському.

Літературознавці так і не прийшли до єдиної думки про те, кому були адресовані ліричні рядки: Байрону, Єлизаветі Воронцової, Наполеону. За використовуваними поетом метафорами ховаються образи цих знаменитих людей.

Зміст твору

У вірші ліричний герой прощається з морем. Для нього це не грізна стихія, а друг. Однак бачити хвилі доводиться останній раз. Чуючи ритмічний шум моря, він згадує, як бродив по берегу вечорами, милувався спокійною водною гладдю і зимовими штормами. Герой розуміє, що багато що залежить від примхи моря. Наприклад, те, чи допливе Рибар до берега в своєму човні або хвилі перекинуть його легке судно.

Автор не приховує, наскільки сильно його вабить водна гладь. Куди б він не вирушав тепер, його душа навіки підкорена могутністю і силою стихії. При будь-якому зручному випадку він буде прагнути знову до морських берегів. Згаданий у вірші і Наполеон, гробницею якому стала скеля серед бурхливого моря.

Слідом за знаменитим імператором покинув світ інший “володар дум” – Байрон. Автор називає цього персонажа співаком могутнім і неприборканим, як море.

Дивлячись на те, як вода на березі піниться і стосується каменів, Пушкін зізнається, що ніколи не забуде гул моря, він візьме з собою картини і спогади про затоки, скелях, бурхливих хвилях.

Тема і проблематика

Основна ідея вірша-прославлення краси і могутності морської стихії. Поет зачарований морем і не приховує цього. У такому контексті розвиваються паралельні теми:

• Свобода. Незалежну натуру поета приваблювали мандри. Він хотів би відправитися на кораблі в Європу, але розумів, що і там не знайде ідеалу. У приклад він наводить Байрона і Наполеона, які виявилися невільниками у вільних європейських країнах. Отже, доля скрізь одна і та ж. Політичні, соціальні та творчі свободи залишаються тільки в мріях. Поет не бачить підстав приймати поспішні рішення і мандрувати по світу в пошуках щастя.
• Любов. Поет пояснює, чому не поїхав:»могутньою пристрастю зачарований, на березі залишився я”. Любов втримала його на березі.
• Самотність. Друг у ліричного героя лише один – вільна стихія. Перед його очима знову ж приклад Байрона і Наполеона, які покинули цей світ на самоті і нерозумінні. Пушкін теж далекий від суспільства. Він завжди один. Тепер, будучи на засланні, поет прощається з єдиною серцевою прихильністю-морем.
• Поет і поезія. Описуючи долю і характер Байрона, Олександр Сергійович показує типовий шлях талановитої людини, який залишив багату спадщину і пішов у розквіті років.
• Основна проблема у вірші – тиранія. Часто людина закута владними структурами в рамки або знаходиться під тиском обставин. Бігти від свавілля нікуди. Влада досягла і знищила Байрона, який втік до Греції. Вона ж стала причиною ув’язнення Наполеона. Вірш пронизаний сумом. Розлучаючись з морем, яке розділяло з ним хвилини самотності, ліричний герой відчуває щирий жаль.

Жанр і композиція

При проведенні аналізу вірша Пушкіна «До моря» слід зазначити, що він належить до елегії. Це жанр, в якому передані настрої смутку і туги. Прощаючись з морем, поет розуміє, що його світ спорожніє.

Свої почуття він передає в рядках “як я любив твої відгуки, глухі звуки, безодні голос…”. Текст написаний чотиристопним ямбом з використанням перехресної рими.

Напрямок, до якого відноситься літературна праця, — романтизм. Пушкін піднімає характерні для цього напрямку теми-ловлення, туга, смуток, самотність. Протиставлення героя суспільству, як і елегія, — все це характерно для романтизму.

Лінійна композиція ділить вірш на частини:

• Перші дві строфи. Захоплення морем, котячим блакитні хвилі і блискучим гордою красою.
• Наступні 6 строф. Ностальгічні спогади про дні, проведені на морському узбережжі.
• Передостанні 5 строф. Спогади про Наполеона і Байрона. Пов’язаними з їх життям подіями поет підбиває підсумок цілої епохи.
• Останні 2 рядки. Прощання, в якому ліричний герой говорить, що ніколи не забуде краси морської стихії.

Засоби виразності

Передати внутрішній стан і красу морських просторів поетові допомогли епітети. Асонанси з використанням “о”, “А” і “Е” розорюють горизонти. Алітерації з шиплячими і дзвінкими приголосними передають шум хвиль, могутність стихії. Використані такі стежки:

• Епітет. “Урочиста краса”, «сумний шум», “смиренний парус”.
• Метафора. “Глас безодні” (гул хвиль); “володар дум” (поет); “пустеля” (море).
• Порівняння. “Як друга нарікання”.
• Інверсія. “Ти котиш хвилі блакитні”.
• Архаїзм. “Вотще”, “глас”.
• Уособлення (яскраве, образне визначення). “Зграя тоне кораблів”.

Романтичність вірша поет підкреслив піднесеністю тону, риторичними питаннями, насиченістю вигуків.

Його образи – це хмара, буря, блакить, вітер, дощ. Кольори – білий, блакитний, темно-синій. Звуки – гуркіт, тріск, шум. Почуття-печаль, смуток, втома, обурення.

Короткий аналіз

Ліричний образ і переживання пушкінського героя пояснюють популярність твору у абітурієнтів театральних вишів. Вірш не включений в обов’язкову шкільну програму, але рекомендується вчителями літератури для самостійного вивчення в старших класах школи.

Коротко аналіз вірша Пушкіна «До моря» виконують за планом:

• Історія написання. Вірш створений у 1824 р. поет працював над ним у південному засланні, а закінчив удома.
• Тема. Захоплення морською стихією, яка підкорила поета.
• Композиція. Твір включає чотирьох – і п’ятивіршя У ньому кілька частин: звернення до моря, розповідь про пережите на морському березі, розповідь про людей і події, пов’язані зі стихією. У фіналі – прощання (можливо, навіки).
• Жанр. Елегія.
• Ідея. Розлучатися з дорогими серцю місцями завжди важко. Особливо складно залишати краї, де колись було випробувано щастя.
• Пафос. Розставання і жалю. У прощальних рядках видно, як важко автору залишати морський берег.
• Віршовий розмір. Чотиристопний ямб. Римування перехресна і кільцева.
• Метафора. “Котиш хвилі”, «оплаканий свободою», “згасав Наполеон”.
• Епітет. «Норовливі пориви», «урочиста краса», “смиренний парус”.
• Порівняння. “Як друга нарікання тужливий, як поклик його в прощальну годину…”»

Образ свободи, навіяний Пушкіну морем, залишився далекою недосяжною мрією. Поетові буде нелегко жити далеко від нього, а свобода так і залишиться примарною надією.

Опис моря у вірші дозволяє читачеві задуматися про душевні переживання, свободу і обмеження, радості і печалі в житті людини.