✅Аналіз вірша Мандельштама «Безсоння. Гомер. Тугі вітрила»

Різні поети зверталися до античної культури у своїй творчості. Не став винятком Осип Мандельштам. Аналіз вірша «Безсоння. Гомер. Тугі вітрила» дозволяє дізнатися не тільки історію Троянської війни, а й відчути силу кохання. Цікаво те, що від міфологічного сюжету автор переходить до роздумів над своїм майбутнім.

Історія створення

Вірш був написаний в 1915 році. У цей час Мандельштам перебував у Коктебелі. До цього поет навчався в університеті на історико-філологічному факультеті романо-німецького відділення. Він так і не закінчив навчання, але він встиг перейнятися античною літературою.

Студенти-філологи читали “Іліаду” повністю. Цікаво, що серед учнів ходив жарт: перерахування назв кораблів з поеми гарантовано допомагало від безсоння.

Будучи студентом, Мандельштам вирішив присвятити себе поезії. Вірш «Безсоння. Гомер. Тугі вітрила» він написав під час відпочинку на дачі у Волошина. Друзі поета стверджували, що на створення твору Осипа надихнув побачений уламок старовинного корабля.

Короткий зміст

Вірш починається з опису, що ліричного героя мучить безсоння. Він недовго промучився і знайшов вихід: прочитав список кораблів з поеми Гомера «Іліада». Суден було дуже багато і поки він їх згадував, представляв кораблі чимось на зразок поїзда або журавлиного клина.

Поступово його думки переключилися на Троянську війну. Люди вирушили в інші країни для завоювання і підкорення земель. Він згадує піну на голові царів і це відсилання до появи Афродіти. Вона з’являється саме з піни і символізує любов.

Ахейцями рухало не прагнення завойовувати. Вони хотіли отримати Троянську Олену. Саме через жінку розгорілася війна, померло багато людей. В останньому катрені ліричний герой протиставляє море і Гомера. Що б людина не робила, він не зможе відмовитися від душевних мук, адже все в світі рухливо любов’ю. Шум моря повернув героя в реальність, де він лежить в ліжку і перераховує назви кораблів.

Вірш висловлює одну головну думку – заради любові люди вирушили на війну. Вони не злякалися померти і не побоялися відправитися до чужих земель.

Ліричний герой не розумів кого йому Слухати – Гомера або море. Любов підпорядковувала навіть стихію. Биття хвиль можна порівняти зі стуком серця.

Художні засоби

Вірш написаний в жанрі елегія і на це вказує те, що автор розмірковує над екзистенціальною проблемою. У тексті відчувається властива ліричному герою зосередженість – саме це є рисою робіт Мандельштама. Вірш написано шестистопним ямбом.

У композиції тексту можна виділити кілька частин:

  • Опис безсоння.
  • Звернення до Гомера.
  • Роздуми про любов.

Вірш має форму монологу ліричного героя. У тексті можна знайти безліч риторичних питань. Вони відображають роздуми і сум’яття автора. При написанні вірша Мандельштам використовував такі засоби виразності:

  • епітети – поет називає вітрила тугими, піну Божественної, море чорним;
  • метафори – автор описує низку кораблів, як поїзд і журавлину зграю;
  • порівняння-  Мандельштам порівнює судна з клином журавлиним.

​Вірш написано простою мовою, але від цього воно не стає менш прекрасним.

Центральна тема твору – велика роль любові. Поет зробив припущення, що люди билися не для захоплення Трої, а заради Олени, дружини царя. Вона вважалася найпрекраснішою з жінок.

У вірші герой намагається знайти відповідь на питання: Чи правда любов здатна управляти всім в світі. Поет сприймає це почуття як щось жертовне і кровожерливе. Заради неї потрібно покласти на вівтар все. Саме так сталося з ахейськими мужами. Стихія знищувала кораблі, люди вмирали на війні. Все заради одного великого почуття любові.

Герой немов дивується тому, як заради відносин різні народи віддавали свої життя. Сам Мандельштам не готовий покласти все на вівтар. Але у нього є ґрунт для роздумів.

В кінці вірша автор робить головний висновок – все в світі рухливо любов’ю. Але на багато питань у поета поки немає відповіді, тому йому тільки й залишається, що мучитися безсонням і рахувати кораблі.

Посилання на основну публікацію