✅Аналіз вірша «Мадонна» Пушкіна

Один з найкращих віршів Пушкіна у жанрі любовної лірики – це «Мадонна», аналіз якого допоможе читачеві краще зрозуміти ліричну своєрідність твору.

Історія створення

Вірш «Мадонна» — еталонне зображення любовної лірики О.С. Пушкіна. Причиною для його створення стала радісна подія в житті поета – позитивна відповідь від Наталії Гончарової на пропозиції руки і серця. Жінка стала адресатом багатьох творів автора. Написання роботи припадає на 1830, а вперше опублікована вона була через рік в літературно-художньому виданні «сирітка».

Літературні знавці та історики вважають, що автор був натхненний побаченою копією картини “Бріджуотерська мадонна”, написаної Рафаелем. Цей витвір мистецтва було виставлено на продаж в магазинчику книготорговця Слепіна в 1830 році.

У листі коханої Олександр Сергійович писав, що велика кількість людей просять показати світу зображення Наталії. На жаль, він не міг цього зробити, оскільки не володів написаним портретом майбутньої дружини. З цієї ситуації поет зумів знайти вихід – дівчина з твору Рафаеля багатьма рисами зовнішності була схожа на Гончарову. Пушкін говорив, що може нескінченно стояти в магазині і милуватися чудовою красою картини, але матеріально не міг собі дозволити її придбати. І все ж це не стало перешкодою для написання віршів коханій жінці.

Жанр і композиційна складова

Сонет “Мадонна” є романтичним монологом, в якому ліричний герой коротко зображує обличчя коханої жінки. Персонаж розповідає про свої ідеали сімейного життя, любовні стосунки.

Композицію твору можна умовно розділити на 3 смислові частини:

  1. У першій частині описується картина “Бріджуотерська мадонна”, якою захоплювався автор. Він стверджує, що нема потреби у великій кількості картин, якими чудовими вони не були б. Герою достатньо одного полотна, яке стане найкращою прикрасою для дому, таким витвором мистецтва є неперевершена «Мадонна». Жодна інша робота не викликала стільки позитивних емоцій і бажання писати вірші, як полотно великого живописця Рафаеля.
  2. Другий вірш зібрав у собі уявлення релігійних образів Спасителя і Мадонни. У цьому невеликому, лаконічному епізоді Пушкін не використовує піднесеної лексики, яка характерна для релігійних описів. На картині немає святих або ангелів, але цього і не потрібно для зображення невинних, чистих образів.
  3. У третьому епізоді ліричний персонаж міркує про хороше сімейне життя, визначає свої ідеали щастя. Олександр Сергійович у своєму творі дякує геніальному художнику за Найкращий подарунок-любов прекрасної жінки.

Жанр твору своєрідний: для опису зображення своїх думок і почуттів, автор використовує маловідомий для того часу стиль — класичний сонет. Композиційна форма складається з пари катренів і терцетів.

Для любовних віршів характерний жанр елегії, який не оминув і Пушкінську «Мадонну». Сумний настрій проходить тонкою лінією через весь твір. Плавне звучання тексту схоже зі спокійною, мелодійною піснею, яке відображає одне з найпотаємніших бажань романтичного героя — бути щасливим з коханою жінкою.

Тема і образи у вірші

Важливим етапом в аналізі твору є визначення тематики. З самого початку роботи поет занурює читача в спокійну, безневинну, релігійну атмосферу. Такого ефекту Пушкін домагається, не використовуючи великої кількості релігійних термінів. Якраз в такій атмосфері полягає основна значимість вірша, за допомогою якої автор виливає душу, показує ставлення до коханої.

Образ Мадонни наповнений не тільки зовнішньою красою, чарівним виглядом, але і благородством. Автор підносить її, створюється відчуття святості і неприступності. Пушкін майстерно висловлює свої почуття з використанням невеликої кількості художніх тропів.

Образ жінки представляється, як ідеальний для автора. Пушкін вважає, що такими ж повинні бути всі представниці слабкої статі — чутливими, великодушними, безневинними, чистими. Ці якості визначають жіночу гідність.

У піднесенні жінки і визначенні ідеалів полягає основна ідея поетичного тексту. Чудове обличчя, яке було створено великим художником, виділяє кожну деталь чудесного особи, підкреслює гармонійність. Олександр Сергійович вважає це найвищою точкою бездоганності.

Засоби художньої виразності

Вірш “Мадонна”, написаний Олександром Сергійовичем Пушкін — рідкісний у своєму роді, тому що в ньому автор майже не використовує художніх тропів. Для написання вірша були використані прості, зрозумілі кожному читачеві слова, не рахуючи малої кількості релігійної лексики. Літературні критики з цього роблять висновок, що Пушкіну було легко писати про дороге, улюбленому. В авторській роботі простежуються такі засоби виразності, як:

  • епітети (“божественний спаситель”, “простий кут”, “старовинні майстри” і т. д);
  • метафори (“моя Мадонна”,”творець тебе мені послав”, “найчистішої принади найчистіший зразок”);

Люди як і раніше вважають вірш одним з кращих в любовній ліриці Пушкіна. Сенс творіння розуміють як літературознавці, критики, так і звичайні читачі, які їм надихаються.

“Мадонна” наповнена чистими почуттями, оголює перед людьми внутрішній світ автора, його душевні переживання, думки і емоції.

Таким чином, твір» Мадонна”, яке Пушкін присвятив коханій Наталії Гончаровій, є еталоном любовної лірики. Аналіз вірша за планом буде корисний учням середньої школи, щоб краще зрозуміти описані образи, тематику і композицію.

Посилання на основну публікацію