✅Аналіз твору «Гамлет» Шекспіра і його проблематика

Одна з найзнаменитіших п’єс в історії світової літератури, яка торкається багатьох актуальних тем – це «Гамлет» Шекспіра. Аналіз твору дозволяє краще зрозуміти героїв, проблематику, вникнути в основні думки, які доносить автор. Бароковій культурі, до якої відносять трагедію, властиво похмуре світовідчуття, песимізм і милування смертю. Є ці риси і в “Гамлеті”. Шекспір зачіпає теми любові, зради, влади, Моралі — тому п’єса досі залишається актуальною.

Запозичений сюжет

Історія про Принца, який проходить складний життєвий період, не придумана самим драматургом. Є два варіанти того, який саме твір Вільям Шекспір використовував як джерело для свого шедевра:

  • П’єсу “Іспанська трагедія” Томаса Кіда. На жаль, сама вона не дійшла до наших днів, тому перевірити це припущення немає можливості. Відомо, що трагедія була поставлена в Лондоні в 1589 р.
  • У книзі “Історія данців” є сюжет про якогось феодала на ім’я Харвенділ, яку записав літописець Саксон Граматик. Головного героя, принца, звуть Гамлет. Його матір звали Герута.
  • Короля позбавляє життя власний брат – із заздрості. Вбивство відбувається у всіх на очах. Узурпатор потім одружується на матері Гамлета. Коли принц дізнається про те, що сталося, то вирішується на помсту.

Щоб здійснити свій план, Гамлет прикидається божевільним. За вбивство одного з придворних принца висилають до Англії, де він укладає шлюб з принцесою. Життя бунтівного принца закінчується загибеллю від руки іншого дядька-короля Данії Віглета.

Створення шедевра

Робота над написанням “Гамлета” проходила в 1600-1601 рр. відразу після завершення трагедії, вона була поставлена в театрі “Глобус”. Дата написання п’єси є важливою для історії Англії. У той період була непроста політична обстановка, що відбилося і на Шекспірі особисто. Саме в 1601 р відбулася змова, очолений графом Ессексом, який був фаворитом Єлизавети. Бунтівник вивів своїх людей на вулиці, намагаючись підняти бунт проти абсолютизму королівської влади. Він, однак, не був підтриманий народом.

Напередодні повстання змовники прийшли в»Глобус”. Вони заплатили акторам, щоб ті змінили репертуар. Замість наміченої п’єси виконали стару хроніку Шекспіра – за задумом бунтівників, вона повинна була викликати у публіки невдоволення королевою. Пізніше власнику театру довелося пояснюватися з представниками влади.

Коли Ессекса схопили і кинули за ґрати, за ним слідом заарештували й інших вельмож, у тому числі графа Саутгемптона. Він був покровителем Шекспіра. Вважається, що саме графу присвячені знамениті сонети. Відбувся гучний суд над Ессексом. Саутгемптона помилували, але під час процесу, очевидно, на душі у Шекспіра було дуже неспокійно. Дані обставини сприяли особливій похмурості трагедії. Така коротка історія створення “Гамлета”.

Нерішучість принца

Хоча Шекспір у всіх деталях відтворює запозичений сюжет, він велику увагу приділяє психологічній стороні історії, глибоко опрацьовуючи кожен персонаж. Особливо виділяється головний герой-принц Гамлет. Він з’являється у світовій літературі поряд з іншими образами індивідуалістів (Фауст, Дон Жуан, Дон Кіхот). Всі ці персонажі втілюють ідею того, що особистість може розвиватися безмежно.

Шекспір доводить рефлексію свого героя до останнього ступеня крайності: він настільки занурюється в самоаналіз, що повністю позбавляє себе можливості переломити хід подій на практиці. Хоча насправді він здійснює цілий ряд вбивств.

Жертвами принца стають:

  1. Полоній – радник короля, батько Лаерта і Офелії. Полоній за наказом Клавдія починає шпигувати за принцом. Убитий помилково, коли ховався за шторою і підслуховував.
  2. Лаерт – повна протилежність Гамлету. Персонаж, начисто позбавлений рефлексії. Вирішує вбити принца отруєним клинком, але гине від нього сам.
  3. Клавдій – основна мета помсти Гамлета, вбивця його батька.
  4. Розенкранц і Гільденстерн — шпигуни, були послані принцом на вірну загибель.

Попри такий значний перелік, Гамлет зовсім не поспішає мстити за свого батька. Тому і створюється враження, що це людина безвольна і бездіяльна.

Принц прекрасно усвідомлює, що навіть виконання задуму про вбивство Клавдія не змінить стан речей. Занадто швидко був відданий забуттю його батько. Гамлет розуміє, що зло всюди, і він один не в змозі протистояти всьому поганому, що є в навколишньому світі.

Саме цей внутрішній конфлікт стає причиною думок про самогубство. Але навіть на нього він не може піти. І в підсумку головний герой гине, будучи не в змозі привести свій внутрішній світ в гармонію з реальністю. Лиходій теж убитий, але разом з ним гинуть і багато інших персонажів, в тому числі невинні.

Особливості твору

Жанр “Гамлета” – трагедія.

Шекспір був неабияким драматургом, і ця робота — тому підтвердження. Багато хто помилково думає, що це поема, але у Шекспіра всі п’єси написані у віршах. Аналіз твору “Гамлет” проводили багато мистецтвознавці і кожен знайшов щось важливе.

Жоден твір світової літератури не викликав стільки суперечок, жодне не піддавалося настільки ретельному аналізу. Але і його можна коротко викласти по пунктах, щоб було простіше досліджувати трагедію.

Основна дія ділиться на кілька частин:

  1. Зав’язка – перша частина, в ній головний герой розмовляє з примарою вбитого батька, який вимагає помсти. Тут починаються муки Гамлета, який вперше стикається з підлістю і зрадою.
  2. Розвиток – у другій частині принц прикидається божевільним, щоб простіше було втілити в життя свій план. Він намагається переконатися в тому, що привид батька сказав йому правду. Головний герой випадково вбиває Полонія. На думку Гамлету приходить ідея про те, що він виконує волю небес.
  3. Кульмінація – третя, дуже важлива частина, особливо для тих, хто пише доповідь про «Гамлет», адже тут відбуваються найтрагічніші події. На перегляді п’єси “Мишоловка” принц остаточно переконується у винності свого дядька. Клавдій, своєю чергою, усвідомлює, що Гамлет для нього небезпечний і вирішується на ще одне вбивство.
  4. Четверта частина – тут триває розвиток сюжету. І хоча напруга трагедії дещо спадає, увага глядача все ще не слабшає. Офелія божеволіє і гине. Король відсилає Гамлета до Англії, де його повинні стратити.
  5. Розв’язка – п’ята, заключна частина. Хоча принцу Гамлету вдається уникнути страти, йому доводиться битися на дуелі з Лаертом. Гинуть всі основні учасники дії: Гертруда, Клавдій, Лаерт і головний герой — Гамлет.

Важливу особливість композиції “Гамлета” літературні критики помітили вже давно: послідовність вчинків персонажів і події, що відбуваються не слідують один за одним в логічній послідовності. Монологи героїв не є життєво необхідними, як того вимагає класика жанру. Наприклад:

  • Постановка “мишоловки” виявляється можливою лише завдяки випадковості.
  • Гамлет і Горацій абсолютно випадково опиняються на кладовищі, де стають свідками похорону Офелії.
  • Визнання Клавдія у вбивстві чують тільки глядачі, які не можуть вплинути на хід того, що відбувається на сцені.

Зміст більшості монологів Гамлета дублюється в подальшому тексті або можна опустити опущено без шкоди для розуміння подальшого оповідання, в тому числі найвідоміший «бути чи не бути».

Пошуки сенсу

“Гамлета” хоча б раз читала кожна освічена людина. Будь вдумливий читач знаходить в цій п’єсі для себе щось важливе. Але висновки, які він зробить конкретна людина, будуть залежати від його особистого досвіду, освіти, національних і культурних особливостей місця, де він виріс. Але сама суть твору у внутрішньому конфлікті героя. Він повинен помститися за вбивство батька – на ті часи це є святим обов’язком Гамлета.

Але принц від природи гуманіст, йому глибоко огидно прагнення помститися будь-що-будь. Перш ніж прийняти рішення, він довго вагається, зважує всі ЗА і проти. Він розуміє, що смерть одного лиходія не змінить баланс добра і зла в світі. Навколо суцільне підступність, зрада, навіть любов не приносить полегшення.

Роздуми про призначення людини призводять принца до трагічних висновків.

Люди занадто слабкі створення, не в їх силах щось змінити. І весь хід трагедії підтверджує думки Гамлета. Безвинна загибель Офелії лише погіршує ситуацію. Але принц все одно не бажає переходити на бік зла, щоб не множити горе в світі.

У Гамлета було кілька можливостей вбити свого ворога. Наприклад, коли Клавдій молився. Якби він був позбавлений життя в цей момент, то душа його попрямувала прямо в рай, як вважалося в той час. Але в цьому випадку Гамлету довелося б спочатку пробачити вбивцю, а саме цього він зробити не в змозі. Внутрішня боротьба знову призводить героя до сумних висновків – на землі немає місця чесноти і кожен приречений страждати на самоті.

Образ Гамлета – найвидатніший у творчості Шекспіра. Його сила і привабливість не в тому, що він робить. Він приваблює глядачів і читачів душевною боротьбою, змушуючи їх теж шукати відповіді на головні питання в житті: чому люди не можуть досягти гармонії, в чому сенс існування, чи можна за допомогою добра щось змінити. Хоча автор не дає відповідей, він все ж вірить в те, що в людині є сила творити добро, а не зло.

Посилання на основну публікацію