✅Аналіз роману «Переможець» Гріна

Зміст статті

Варіант 1

Жанр твору представляється у вигляді розповіді, основною тематикою якого є можливість самокритики в мистецтві.

Головна думка розповіді являє собою проблематику об’єктивної оцінки творів мистецтва, що розкривається на прикладі зображення художника, який знайшов в собі сили в створеній ним скульптурі розгледіти і визнати недоліки і помилки.

Ключовим героєм розповіді є скульптор Геннісон, представлений автором в образі геніального творця, що відрізняється чесністю і справедливістю. Герой описується охоплений почуттями незадоволеності свого життя, метається і бореться з самим собою, при цьому цілі даної боротьби полягає не в славі і Особистому благополуччі, а в справедливості і добрі, тим самим стаючи переможцем власного егоїзму.

Сюжетна лінія, що оповідає про події в простій і суворій формі, без включення додаткових елементів, розгортається в момент представлення скульпторами на конкурсі створених ними творів. Генністон усвідомлює слабкість свого творіння, яке він вважає геніальним, перед твором іншого скульптора Ледана. Генністон робить справедливим з його точки зору вчинок і розбиває свій витвір мистецтва, віддаючи перемогу Ледану.

Своєрідність розповіді полягає в авторській впевненості в правильності вчинку Генністона, що характеризується у творі істинним художником, здатним виявити власні помилки у вигляді натягнутості пози скульптури, наївних недоліків, погано прихованого старання.

Смислове навантаження твору полягає в демонстрації письменника здатності будь-якого автора бути щодо себе вищим судом, що представляється вмінням геніальних творців. Створення справжнього чудового шедевра мистецтва можливо виключно за умови вміння тверезо оцінювати свою роботу і визнавати власні недоліки.

Відмінною особливістю розповіді є в незвичайному зображенні автором прояву почуття справедливості, совісті, об’єктивності, поваги до таланту, безперечного визнання геніальності талановитого художника.

Варіант 2

У 1925 році було написано один з творів Олександра Степановича – «переможець». Грін вирішив написати свою роботу в стилі розповіді, використавши актуальну на той момент часу тему – критика самого себе в мистецтві.

Розповідь просто сприймається читачем, оскільки у творі йде прямолінійний сюжет, тобто немає ніяких відвороток в сюжеті.

Темою цього твору є невизначеність, тобто, те почуття, коли не розумієш або не знаєш, що буде краще для тебе і неможливо вибрати щось одне, коли це сильно необхідно. Головний герой хоче домогтися справедливості у світі, і щоб у ньому було більше добра, підтримки тощо.

Раніше я говорила, що ця тема була актуальна в той час, але можна сказати, що вона актуальна і зараз. Адже зараз люди хочуть домогтися тільки слави і багатства і неважливо яким шляхом, чесним чи ні, нашкодять вони комусь чи ні. І дуже мало тих, хто бореться за справедливість у цьому світі.

Головним героєм цього твору є Генністон – творець, який готовий піти на все, щоб зробити людей Реї і справедливіше до інших.

У самому творі Олександр Степанович Грін розповідав про скульптора, якого звали Генністон, який не зміг перемогти в конкурсі, але переміг себе, стримавши себе, оскільки хотів вчинити справедливо стосовно інших людей. А домігся він цього за допомогою того, що зламав свою скульптуру, бо вважав, що він в неї вклав менше душі, ніж, ніж його суперник і вважав це не справедливим. Оскільки по композиції і взагалі скульптура Генністона була у багато разів краще і звичайно ж він би переміг Ледана. Скульптор Генністон розумів, що тільки якщо вкладати всю душу у свої роботи можна домогтися успіху, попри всі помилки, спади тощо.

Як ми можемо зрозуміти саме тоді, коли головний герой побачив те, як його суперник вкладає всю душу в скульптуру, змінилася його життя повністю, вона ніби перекинулася. І так з кожен, тобто, якщо ми будемо займатися тим, що душі завгодно, то ми зможемо досягти того чого самі хочемо.

У той момент, коли скульптор Генністон розбивав свою скульптуру, прийшов охоронець Норк, який не зрозумів, що сталося, і відповідно запитав у самого головного героя. Той відповів, що це було зроблено заради того, щоб виправдати схвальну думку про нього.

Особливістю цього твору Олександра Степановича Гріна є сильна впевненість, у тому, що він робить, тобто у своїх вчинках, діяльності тощо.

Прочитавши цей твір можна зробити висновок, що не потрібно опускати руки, коли щось не виходить, а потрібно не опускати руки і йти далі, намагаючись виправити свої помилки. Тобто намагатися далі розвивати себе в цьому напрямку. Адже кожен раз, коли будеш робити щось Нової в тій же сфері, ти будеш згадати, що було не так минулого разу і будеш намагатися це якось змінити.

Ця розповідь залишає величезне враження після себе. Ця книга буде уроком для багатьох на все життя.

Посилання на основну публікацію