Живопис стародавнього Риму

Римський фресковий розпис найкраще зберігся і дійшов до наших днів у Помпеях — одному з міст Римської Імперії, яке у 79-му році було знищене під час виверження вулкана. Везувій поховав під товщею попелу надію на вранішнє сонце. Попіл виявився непоганим консервантом, і завдяки цій обставині до наших днів дожили справжні шедеври античного малярства.

Помпейський стиль — це узагальнена назва для кількох стилістичних напрямків, характерних для стінних розписів, що збереглися у Помпеях.

У першому помпейському стилі, в основі своїй площинному, переважала палітра теплих кольорів — жовтий, темно-червоний. Фарба наносилася на добре підготовлену штукатурку кількома шарами, до того ж кожен наступний був тонший, ніж попередній. У такій техніці було розписано знаменитий будинок Фавна. Для розписів другого стилю притаманний перехід до більш об’ємного зображення.

Жанрово-побутові композиції взаємодоповнюються розписами на міфологічні сюжети, які часто були майстерними копіями добре відомих грецьких майстрів IV ст. до н.е.

Практично у всіх багатих житлових будинках та віллах розписи були обов’язковим елементом декору. Яскравим зразком можуть бути фрески так званої Вілли містерій, що за композицією нагадують фрески в будинку Лівії на Палатині в Римі. Для третього стилю, що відповідає періоду правління Великого Августа, досить офіційно-парадного та холодного, притаманне звернення до натюрморту, пейзажу або ж побутових сцен із життя римлян (будинок Лукреція Фронтина). Динамічний характер сюжетної композиції, фантастичний та експресивний, визначає особливості четвертого помпейського стилю, найвиразніше, мабуть, представленого фресками Зали морських потвор.

Нарешті, як вишуканість, багатство фантазії, так і почуття смаку у давньоримському живописі були підпорядковані єдиному принципу — декоративності, що також визначав характер античної архітектури.

Посилання на основну публікацію