Язичницький пантеон давньоримської релігійної свідомості

Для досить консервативної давньоримської релігійної свідомості характерними були такі риси:

1. Збереження анімістичних уявлень — віра у безликих та абстрактних духів,

що жили в усіх предметах, які оточували людину. Під впливом давньогрецької культури поступово анімізм витіснявся антропоморфізмом. Про благополуччя усієї родини турбувалися духи, так звані лари. Про добробут та достаток — пенати. Зрештою, у кожного римлянина був власний дух-покровитель — геній.

2. Важливу роль у давньоримській культурі відігравав культ предків, який також мав анімістичне коріння. У стародавніх римлян померлі предки вважалися духами-покровителями, називали їхманами. Мани, як і живі люди, мали потребу в харчах та увазі з боку своїх родичів. Саме тому римляни до надгробків приносили їм овочі, фрукти, квіти. Відсутність необхідної уваги до померлих пращурів могла призвести до їх помсти живим нащадкам, коли мани перетворювалися на злих духів — лемурів.

3. Римський пантеон завжди був відкритий для включення до його переліку чужих богів. Вважалося, що чим більше богів матиме пантеон, тим сильнішими, непоборними будуть римляни. Виняток робили лише для культів тих богів, які, як вважали римляни, могли сприяти ослабленню або руйнуванню язичницької імперської ідеології або системи. Прикладом може бути християнство.

Давньоримський пантеон богів формувався під безпосереднім впливом етруського. В етрусків римляни запозичили шанування трійці небесних богів Тіии (римський Юпітер), Уні (Юнона), Мнерви (Мінерва) — та трійці підземних: Манта (римський Лібер-Вакх), Манії {Прозерпіна) і Церери. До шести найбільш шанованих богів було залучено ще шість, у тому числі Вулкана, Марса і Сатурна. Дуже поважали культ богині Вести — берегині домашнього вогнища, жрицями якої були весталки — молоді дівчата, які давали обітницю безшлюбності. Бог війни Марс спочатку вшановувався як бог плодючості та охоронець отар. Його символом вважався спис, який разом з дванадцятьма щитами охороняла, як святині Риму, колегія жерців — саліїв. Венера була не лише богинею любові, але й захисницею садів, городини. Сатурн був богом сівби, а Коне — жнив. Грецьких богів у Римі починають вшановувати з III ст. до н.е. здебільшого шляхом ототожнення абстрактних римських з грецькими антропоморфними їх аналогами. Прикладом тому можуть бути: культ Юпітера — Зевса, Юнони — Гери, Мінерви — Афіни.

4. Римська релігійна свідомість, на відміну від грецької, була ще й доволі практичною. Жертви богам приносили як своєрідну платню за ту допомогу, яку отримала від них людина. Існував принцип: “ти мені — я тобі”.

5. Важливого значення надавали чіткості і точності проголошення молитов, проведення обряду, за яким стежили спеціально створені колегії жерців. Наприклад, Марсу була присвячена колегія саліїв-скакунів, а її жерці мали статус фламінів, богині Весті — колегія весталок. Головна колегія жерців-понтифіків, яких було шість, стежила за проведенням обрядів згідно з законом. Колегія з шести авгурів мала дбати про гадання за польотом птахів, а гаруспіків — за особливостями внутрішніх органів забитої перед вівтарем жертовної тварини. Особливу увагу звертали на так звані Сивілині книги пророцтв, що прийшли до Риму як спадок від етрусків і були складені Сивілою з Кум.

Посилання на основну публікацію