Творчість як категорія гармонізації світу первісною людиною

Власне матеріальні залишки дають інформацію про заняття та побут людей, їх соціальний і майновий стан, художні смаки й вірування. Тому все матеріальне є лише знаком і символом духовності первісної людини — істоти мислячої, істоти творчої. Творчість — головна риса людини. Ставши на шлях творчості, людина вже ніколи не сходила з нього. Тому історія людства — це рух, розвиток, реалізація усе нових і нових можливостей мислення.

Цей розвиток стимулювався як змінами в навколишньому середовищі, так і зростанням потреб людини, її намаганням якомога краще влаштувати життя. Саме це змушувало людей удосконалювати знаряддя праці, використовувати для своєї діяльності все нові й нові матеріали аж до створення штучних (фарби, кераміка, метал), винаходити нові технології1.

Творчий потенціал зростав у колективі. Саме єднання людей у колективи давало можливість обмінюватися знаннями та досвідом, закріплювати і передавати їх від покоління до покоління й водночас постійно накопичувати. На ґрунті накопичення досвіду проходило його постійне оновлення і поступове збагачення. Так народжувалася історична пам’ять людства.

Посилання на основну публікацію