Особливості формування стародавніх Греції та Риму

Суттєві зміни як у давньогрецькій, так і в давньоримській культурах відбулися на межі VIII—VII ст. до н. е. Для Греції це час розпаду родової общини, зародження ранньокласових відносин, рабства та самобутньої форми соціального ладу, відомого як поліс. Приблизно у ті ж часи на землях Еллади відбувається також перегляд наявної системи цінностей та формування нового вектора організації суспільних відносин. Для Еллади результатом зафіксованих змін стала доба соціальної та демографічної напруги, в якій вона опинилася уже в VII столітті до н.е. А це, у свою чергу, дало такі результати:

1) стимулювало пошук нових плодючих земель, заснування нових та розвиток наявних міст, у тому числі й на території сучасної України (Північне Причорномор’я);

2) сприяло розвитку економічних, соціальних, культурних взаємозв’язків Греції з представниками інших цивілізацій та культур, наприклад, зі скіфами. Яскравим прикладом такої співпраці стало народження у мистецтві так званого елліно-скіфського стилю;

3) розвиток класового суспільства, експансія, колонізація, формування нових ринків збуту товару (в тому числі й живого, тобто рабів), зміцнювало рабовласницьку систему та статус раба як знаряддя праці, що може говорити. Остання обставина дозволила вільним грекам приділяти більше уваги розвитку власного міста, наукам, мистецтвам, ремеслу.

Для стародавніх римлян VIII ст. до н.е. стало не менш знаменним бодай тому, що десь близько 754-753 pp. до н. е. латинськими колонізаторами було засновано місто Рим. Принаймні так запевняє нас Варрон.

Завдяки зусиллям давньоримських істориків добре збереглася та дійшла до наших днів легенда про заснування Риму. Після Троянської війни Еней зі своїми прибічниками прибув до Італії. Там він заснував нове місто і в ньому царював. Спадкоємцем престолу став Нумітор, якому утриматися на престолі довго не вдалося. Усунув від влади Нумітора його ж брат Ачулій, а Нуміторову доньку Сильвію віддав до храму богині Вести і вона стала весталкою. Проте у Сильвії від бога війни Марса дивним чином народилися близнюки Ромул та Рем. Коли про їх народження дізнався Амулій, то він наказав своєму рабові знищити малюків — утопити в річці Тибр. Але кошик із близнюками підхопила хвиля, понесла і викинула на берег поблизу Капітолійського пагорба, де їх і підібрала вовчиця (символ “вічного міста”) (мал. Мал. 35. Капітолійська вовчиця. Бл. 480 р. до н.е. 35). Брати виросли, дізналися про

своє царське походження і помс-тилися Амулію. Потім вони знову повернулися до Капітолійського пагорба і, за наказом богів, заснували там нове місто, яке й отримало свою назву від імені одного з них. Під час будівництва міського муру Ромул убиває Рема зі словами: “Так буде з кожним, хто перетне кордони мого міста” і стає першим римським царем — царем-братовбивцею.

Після викрадення сабінянок відбулося злиття двох общин (триб): латинської та сабінської. Так утворилася єдина держава, у якій довгий час правили разом Ромул та Tum Тацій. Закінчення військових сутичок з етрусками символізувало факт злиття трьох триб (племен) — латинської, етруської і сабінської, що й визначило етнічне ядро римського народу.

Посилання на основну публікацію