Концепція “ідеальних типів” А. Вебера

Гідною уваги є і концепція “ідеальних типів” німецького соціолога та економіста Альфреда Вебера (1868-1958). Використовуючи порівняльний метод в осмисленні історії людства, автор знаменитої “Протестантської етики та духу капіталізму” ставить за мету дослідження світових релігій не так у проекції їх ґенези, або ж походження, як у плані їх впливу на формування адекватної картини світу. Відповідне ставлення до світу визначає характер культури. До прикладу, позитивність сприйняття світу характеризує конфуціанство, що формує світ бюрократії. Для буддизму мандрівний монах-споглядач презентує нігілістичне заперечення світу і неприйняття його. Згідно з класифікацією релігійно-етичних систем, кожній з яких притаманний відповідний тип релігійної свідомості, за М. Вебером є три ідеальні типи. Кожен тип ґрунтується на відповідній базовій цінності:

1 ) на цінності “добра” і етиці братерської любові;

2) на цінності “розуму” як формально-раціоналістичний тип;

3) на цінності “харизми”, стихійно-екстатичному ірраціональному початку.

Таким чином, на відміну від Карла Маркса, що стверджував залежність форм

суспільної свідомості від економічних відносин, Макс Вебер переконливо доводить, що саме формування протестантської етики стало основним стимулом формування капіталістичної економіки. “Результатом Реформації як такої було перш за все те, що на противагу католицькій точці зору моральне значення мирської професійної праці та релігійна відплата за неї колосально зросли”1. Як і попередні дослідники, німецький соціолог вважав творцями культури духовно-інтелектуальну еліту.

Посилання на основну публікацію