Етапи розвитку культури північно-причорноморських держав

У межах античної доби здебільшого виділяють два великих періоди.

Перший період отримав назву грецького і тривав від VII ст. до н.е. (коли було засновано перші поселення, наприклад на сучасному острові Березань, та встановлено соціально-економічні, культурні контакти з народами, які проживали на території лісостепової зони України, скіфами та ін.) до першої половини І ст. до н.е. Для цього періоду характерними особливостями культури були: відносна самостійність її розвитку та тісні контакти греків із представниками інших культур, що забезпечило в IV ст. до н.е. економічне і культурне піднесення цього регіону. Проте поширення варварських традицій мало й негативні наслідки на подальший розвиток культури. Так, приблизно з III ст. до н.е. починається поступовий економічний занепад античних міст-держав, зумовлений як соціально-економічними протиріччями, так і постійними нападами войовничих племен (напад сарматів на Тіру, розорення Ольвії гетами, боротьба скіфів та таврів проти Херсонесу тощо).

Другий період традиційно датується часом від другої половини І ст. до н.е. до 70-х pp. IVct. н.е. Він умовно отримав назву римського, оскільки був визначений фактом відносної залежності північно-причорноморських держав від Риму і пов’язаний із руйнівними набігами готів, гунів та інших кочових племен. Загальні тенденції розвитку та соціально-політична ситуація відносин з Римом яскраво проявили себе в Боспорі. Після перемоги римлян над Понтійським царем Митридатом VI Євпатором, за свідченнями римського історика Стратона, призначали царя на царство в Боспорі у Римі. Першим таким царем був Фарнак (63-47 pp. до н.е.), якого Рим проголосив своїм другом та союзником. За часи правління римського імператора Нерона, під час воєнної кампанії захоплення Кавказу і виходу до Каспійського моря, була зроблена спроба перетворення Боспору на римську провінцію. Тоді до Боспору ввели римські війська, а на бос-порських монетах 60-х pp. н.е. з’явилося неронове зображення, а пізніше й інших імператорів, які сходили на римський престол. Подібні обставини характеризують і долю Херсонесу, незважаючи на обставини історичного протистояння цього міста з Боспором. Уперше нога римського легіонера ступила на землі Херсонесу в 46 р. до н.е., коли Гай Юлій Цезар задовольнив прохання допомоги херсонесцям у їх визвольній боротьбі проти Боспору. Проте в кінці II ст. н.е. Херсонес став місцем перебування ескадри римського флоту, і херсонесцям довелося сплачувати податок на утримання римського війська. Зображення римських імператорів з’явилися також на монетах Ольвії, починаючи від Сеп-тимія Севера (193-211 рр.н.е.), який її й підкорив. Нарешті, частина північно-причорноморських земель увійшла до складу Візантійської імперії (як то Херсонес у Уст. н.е.), а частина була розорена і занепала під ударами варварських племен.

Посилання на основну публікацію