Давньоримська літературна комедія

Видатним автором текстів римської літературної комедії, улюбленцем публіки став Тит Макцій Плавт (254-184 p.p. до н.е.). Римляни подейкували, що він колись був актором ателлани, і з цим пов’язували його прізвисько Макк. Від Плавта до нас дійшли 20 відносно цілісних текстів і один фраґментований. Відтворюючи узвичаєні сюжети і маски “нової комедії”, Плавт відходить від її взірців насамперед у соціальних настановах: він — драматург демократичного спрямування, тому розраховував свої тексти насамперед на най ширші верстви римського плебсу, що видно з його способу ведення діалогу, сповненого гостроти, каламбурів, гіпербол, огрубленого комізму. Рахуючись з невибагливими смаками малоосвіченої римської публіки, Плавт посилює видовищні компоненти комедій, загострює буфонаду і наближає свої п’єси до майже примітивних форм комічної гри. До видатних комедій Плавта належать п’єси “Псевдол” (“Раб-бре-хун”), “Вакхіди”, “Епідик”, “Привид”, “Вірш”, “Близнюки”, “Амфітріон”, “Шкатулка “, “Віслюки ” “Клад “. Плавт культивує карнавальну традицію перевернутих суспільних відносин, тому його улюбленою комедійною маскою стає образ кмітливого раба — носія інтриги та центра буфонади. Він бавить глядачів блюзнірством і пародією на високий стиль, але викликає їх щиру симпатію завдяки своїй енергії та винахідливості. Римські переробки грецьких взірців повертають комедії її втрачені музично-ліричні елементи, але відтепер вони належать не хору, а виконуються акторами у формі арій (“кантиків “) — монодій, дуетів і терцетів. Завдяки чергуванню діалога з речитативом та арією комедії Плавта можуть сприйматися як далека преформа оперети. Інший видатний римський драматург — Публій Теренцій Африканець — спочатку був рабом у сенатора Теренція Лукана. Сенатор надто високо цінував красу і здібності свого раба, тож подарував йому волю. Досконало володіючи латинською мовою, в тому числі її народними діалектами, Теренцій зосередив діяльність на удосконаленні літературної комедії. На жаль, його літературна діяльність була короткочасною, і він встиг написати всього 6 комедій: “Андріан-ка”, “Самомучитель”, “Євнух”, “Форніон”, “Брати”, “Свекруха”, — всі його тексти збереглися. Основними рисами комедій Теренція можна вважати витончені характеристики персонажів, обдуманість інтриги і виваженість характерів, відсутність випадкових дійових осіб, сентиментальність, що дало драматургові змогу стати улюбленцем римської освіченої, елітарної публіки.

Посилання на основну публікацію